.
Елегiя
Подруго мила, а кабак все той же.
Та ж сама гидь красується на стінах.
Ті ж ціни. Чи покращало вино?
Не думаю: не краще і не гірше.
Нема прогресу, й добре, що нема.
Пілот поштових ліній сам-один,
як падший янгол,
водку хлище.
Скрипки
за звичкою старою ще хвилюють
мою уяву. У вікні дахи,
немов дитинство, біло бовваніють
і дзвін гуде. Вже темрява лягла.
Та чом твоя олжа? Й чому мій слух
не відрізняє вже олжі від правди,
а вимага якихось слів нових,
нечуваних в тобі – глухих, чужих,
але таки до мовлення можливих,
немов колись, лиш голосом твоїм.
1968 .
<............................>
.