.
* * *
.
Сніг іде, залишаючи в меншості світ.
Під цю пору – лафа Пінкертонам,
і себе наганяєш у всякім єстві
по відбитках недбалості в ньому.
За такі відкриття не питаються мзди.
Околодок і тишею повен.
Скільки світла набилось в уламок звізди
проти ночі! як біженців в човен.
Не засліпни, дивись! Ти і сам сирота,
відщепенець, ще й поза законом.
Як не пнись, за душею – сама пустота,
з рота – пара, як профіль дракона.
Тож, немов Назарей, помолись до зорі
за долаючих простір двоїстий
із дарами землі самозваних царів
і за всіх малюків у колисках.
1985.
<............................>
.