.
Багато сплю...
Багато сплю та читаю
Тому з Аквіна
або «Смерть Бога» (твір такий протестантський).
Праворуч затока, ніби
відлита з олова,
за тією затокою місто, за містом океан,
за океаном – океан аж до Японії.
Ліворуч сухі пагорби з білою травою,
за пагорбами заводнена
долина, де вирощують рис,
за долиною гори і сосни,
за горами пустелі і
вівці.
Коли не міг без
алкоголю, по алкоголь їхав,
коли не міг без цигарок
і кави, їхав по цигарки і каву.
Був відважним. Працьовитим. Майже взірець цноти.
Але те не знадобилось ні
на що.
Пане лікарю, мені
болить.
Не тут. Ні, не тут. Сам вже не знаю...
Може, то надмір островів
і континентів,
невимовлених слів,
базарів і давніх флейт
або пиття із дзеркалами, без краси,
хоч треба було бути
чимось на зразок архангела
чи Святого Єжи на Свєнтоєзькім проспекті.
Пане знахарю, мені болить.
Завжди вірив у чаклунства і забобони.
Природно, що жінку мають тільки одну –
католичку, душу,
але ми маємо дві. Коли затанцюєш,
уві сні одвідаєш далеких пуебло*
і навіть ніколи не бачені землі.
Прошу тебе, додай амулети
із пір'я,
свій свого повинен виручати.
Я читав багато книжок, але їм не вірю.
Коли хворію, повертаюсь над якусь річку,
пам'ятаю тамту кригу зі знаками місяця й сонця
і чаклунів, що працюють у часи епідемії тифу.
Вислизни своєю другою душею за гори, за час.
Повідай, чекатиму, що ти бачиш.
1965
__________________
* Пуебло – індіанське плем'я.
.
<............................>
.