.
* * *
Божеволіє друг...
Лікарі тут безсилі.
Каже часом таке,
хоч біжи і ридай.
Ось для нього я був ніби вбивця з Бразилії.
Через день – хоч до рани мене
прикладай.
Друг на вигляд здоровий, та очі, ох, очі, –
в них таке невгамовне,
таке клекотить!
Наче біль України, що люто і мовчки
не згасає й на мить...
2002
<............................>