.
* * *
До забитих вікон
прихилились мальви,
Жаріють крізь високі бур'яни.
Колись тут, на подвір'ї, чулось:
– Мамо...
А нині де та мати і сини?!
Може, у місті, може, в закордонні,
Сам Бог не знає, де тепер вони.
Жаріють мальв довірливі долоні
І все когось чекають з далини...
2007
<............................>