.
* * *
Листя – у вирій... Крізь віт
сиротіння
річечку бачу – далеко в долині.
Все, як було, як оце і донині, –
річечка плине, річечка
плине.
З небом про колір у неї домова:
то вона сиза, то волошкова.
Все, як було, як оце і донині,
тільки давно не ходжу я до школи.
Там десь мій голос заплівся у дзвоник,
там десь мій зір, що запраг у далини...
Хай після мене в задумі хтось мовить:
– Річечка плине, річечка плине...
1987
<............................>