Олександр Загородній в естонській енциклопедії

EESTI KIRJARAHVA LEKSIKON, kirjastus »Eesti Raamat« Tallinn, 1995
/

.

     566

.
естонської:

     Завгородній Олесь (Олександр) , поет і перекладач. Народився 25 січня 1940 ра Україні  в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області в родині журналістів (пізніше батько Сергій Завгородній стане письменником). Середню школу закінчив 1957 року в Дніпрпетровську, 19601965 рр. навчався на філфаці Дніпропетровського держуніверситету, який і закінчив (українська філологія). 19571960 рр. працював різноробом, токарем на Дніпропетровському трубопрокатному заводі, після закінчення університету був журналістом у районній та багатотиражних газетах. З 1968 професійний письменник, член Спілки письменників України  з 1979 року. Перші публікації у місцевій пресі припадаюсть на 19571958 рр. Опублікував свої збірки поезій, видані у київських видавництвах «Радію людям» (1968), «Перевесло» (1986) і «Із подиву і подиху» (1989). У віршах активна громадянська позиція, нагадування про уроки минулої війни, заклик до миру. Поезія О. З. самобутня, філософська, публіцистично-емоційна.  В Естонії жив з перервами у 19681972 роках, вивчав естонську мову; опублікував цикл «Монологи Юхана Лійва» за мотивами класика естонської поезії. Став плодовитим посередником між естонською і українською літературами. У київських видавництвах «Веселка», «Дніпро», «Молодь» побачили світ українськи перклади: Юхан Саар «Вечірні казки» (1971), «Естонські приказки та прислів'я» (1973), Пауль Куусберг «Одна ніч» (1975), прозовий виклад для дітей), А. Х. Таммсааре «Новий Нечистий із Самого Пекла» (1978), Я. Кросс «Мартів хліб» (1978) і «Імператорьський божевілець» (1988), М. Траат «Інгер» (1979), Е. Рауд «Вогонь у затемненому місті» (1972) і «Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько» (1979), і «Знову ці Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько» (1988), Е. Ветемаа «Маленькі романи» (1984), Е. Нійт «Пілле-Рійн» (1984); опублікував чимало перекладів поезій у періодиці. Його перекладам притаманна самобутність, жанрова різноманітність, близькість до оригіналу, стилістична гнучкість. За переклад роману П. Куусберга «Одна ніч», «Естонських народних казок» і «Калев і поег» 1976 р. стримав премію ім. Юхана Смуула, 1989 року за переклад роману Я. Кросса «Імператорський божевілець» і Е. Рауда «Знову ці...» став удруге лауреатом цієї премії. З. опублікував «Фінськи народні прислів'я та приказки» (1981), К. Вала «Лірика» (1990), з фінської - А. Ківі, Т. Сумманен, іспанської (М. Ернандес, Ф. Гарсія Лорка), французької (П. Елюар, Р. Деснос), польської (К. Галчинський, В. Броневський). Поезії З. виходили в перекладах естонською, азербайджанською, литовською, киргизькою, польскою, російською, финською і угорською мовами. Він упорядковував анталогію «Укрїнське радянське опоідання» (1982), вибране Лесі Українки «Досвітні вогні» (1971, написав післямову), опублікував в Україні чимало статей про українсько-естонські культурні зв'язки. .


*Переклад О. Завгороднього
.

п

.