.
Лялька
Темний дім цей, як ніч!
Тут панує вантажник багровий.
Знаєш ти п'яну злість
І вагу його лапи-руки...
На вiкнi в мене – лялька,
Нещасна красуня безброва.
Як тo6i одірвати від неї
Очей васильки?
Що ж!
Іди до вiкнa
І замурзані пальчики висунь...
Пес мій ляльку погриз,
Її плаття порвав голубе.
Лялька стала старою,
Кирпатою стала i лисою.
Все одно, все одно –
Як вона схвилювала тебе!
Бачив я тільки раз,
Як блищали в такій же турботі
Cині очі твoї, –
Це, здається, було навесні, –
Коли ти розмовляла
3 хлоп 'ям, що в будинку напроти
Носить галстук червоний
І хвацькі співає пісні.
Темний дім цей, як ніч!
Увірвався в цю нору смердючу
Ти, о часе мій світлий!
Продуй цей зачумлений кут!
Тут мужчини шаліють,
Жінки тут судачать. канючать,
Лихословлять i крадуть,
Юродствують, плачуть i п'ють.
Дорога моя!
Люба!
А де ж
Твоя доля багата?
І невже
Не позбудешся ти
Темноти-марноти?
3 дев'яти – станеш пити,
А в десять неповних – брехати,
А з двадцяти років –
Злодюжкою зробишся ти?
І невже ти покірно
Поринеш у скверну всіляку,
Натякнуть – i збагнеш,
Що любов твоя –
Цінний товар,
Брови чорним намажеш,
Начепиш на шию собаку,
Взявши жар-парасольку,
Гайнеш на Покровський бульвар?
Hi, моя дорога!
Чуйна ніжність – не горе –
На обличчі країни,
Що люльку гойдала твою!
Знаки праці й борні –
На руці її вапно та порох,
Під рукою такою –
Не бійся
За долю свою!
Чи для того, скажи,
Щоб у жасі,
В задусі махорки
Ти тікала в комірку
Під п'яний небатьківський клич, –
Надривався Дзержинський,
Легені викашлював Горький,
Десять трудних життів
Відробив Володимир Ілліч?
І коли крізь дрімоту
Я знову почую, як ніччю
Починає содом
Той вантажник, та п'яна мара,
Посуд падає, 6'ється,
І голос тоненький твій хниче, –
О терпіння моє!
Чи порватись тo6i не пора?!
Комсомольці нагрянуть,
Вантажника п'яного зв'яжуть,
Зазирнуть в комірчину,
Де спиш ти, згорнувшись в калач,
І зодягнуть тебе,
І зберуть твої речі,
І скажуть: "Ну, любенька,
Ходім!
Ми дамо тo6i ляльку.
Не плач!"
1932
>