.
Зяблик

Піймав я зяблика в діброві навесні. 
Лучок його накрив, як паща вовча. 
Малий, лякливий був співак лісний, 
Та, як герой, зустрів неволю мовчки. 

Biн лic святковий прославляти звик 
Під сонцем на клейкій зеленій вітці. 
Його пісенний золотий язик 
Не задзвенить у цій убогій клітці! 

Затятий! Biн не схожий був на нас, 
Поступливих, зів'ялих, хоровитих: 
Наїжившись, мовчазно він конав, 
Невільник мій, мій зяблик гордовитий.

3 мурашкових яєць обід смачний 
Не викликав жаданого акорду. 
На інших пташенят моїх ручних 
Biн позирав презирливо i згорда. 

Biн все дивився в поле за вікном 
Kpiзь дротяну густу й надійну сітку, 
Та я закрив дебелим полотном 

Його маленьку i хитливу клітку 
.
І відчуваючи, що він в тюрьмі, 
А десь – весна чудесна i провісна, – 
Biн засвистав!.. Що вдієш, любий мій? 
Розрадить у неволі тільки пісня! 
                                                         1939 

<..............>