.
*  *  *

Pociє! Ми любимо тихий квіт 
3ipoк твоїх, теплих мрій. 
Ми косимо хліб твій. На схилі літ 
Лягаємо в цвинтар твій.

Pociє! – прудке джерело лісове, 
Самотній в степу ожеред, 
Ти – сміху дитячого срібло живе, 
Ти – сиве зітхання старе.

Pociє! Не знаємо ліку боргам, 
Бо мати потрійна всім – ти. 
Отож, чи дозволим тебе ворогам 
В ганебне ярмо запрягти?..

На смерть i життя, рідний краю мій, 
Крізь море криваве пливи! 

На грізний бій, на останній бій, 
Pociє, благослови! 
                                         Грудень 1942 

<..............>