. Картина перша 
Бенкет блудного сина 

1

     Флінк i Фабриціус готують для вечірки пишно прибрану 
кімнату. На її стінах картина, зброя, східніш тканини, гіпсові 
маски. На полицях книги, теки з малюнками, античні бюсти, 
в кутку величезний глобус, на підлозі лев'яча шкіра, стоїть 
мольберт із запнутою картиною. В кімнаті двоє дверей. 

ФЛІНК
Не диво зовсім наш старий Рембрандт: 
Йому тезко знайшовся на базарі. 
ФАБРИЦІУС
Вдягнувся ти, немов іспанський гранд, 
Однак глузуєш, наче нечупара: 
Рембрандт один. 
ФЛІНК
        3авів одне – й кінець! 
Он в Амстердам з Гааги аж приперся 
Купець Рембрандт ван Юлленшерн. 
ФАБРИЦІУС
                  Купець? 
ФЛІНК
Bipніше, дука, фабрикант паперу. 
Учора він у нас на Амстель¹ став, 
Товар знімали, бодні та пакунки. 
Тут я нове замовлення дістав – 
3 його дочки намалювать парсунку. 
ФАБРИЦІУС
Замовлення нам, знаєш, брати зась. 
ФЛІНК
Багато є на світі "зась", шановний! 
А підробити на вино якраз 
І корисно, i зовсім нeгpixoвно. 
ФАБРИЦІУС
Хазяїн каже: дуже нас псує 
В жінок i вояків дешевий успіх. 
ФЛІНК
Бо заздрить! Хочеш правду знать, як є? 
Сам вчитель більше нас псує, ніж учить. 
ФАБРИЦІУС 
Це ж як? 
ФЛІНК 
        А дуже просто. Подивись, 
Як на його палітрі фарби в'януть. 
Його полотна ще беруть церкви 
Та paтуші, а дами брать не стануть. 
Не перший день я вже йому служу: 
Ось на різдво, вважай, два роки буде, 
Та хоч убий – ума не приложу, 
Чому він геній? Мода, кажуть люди! 
Але й вона зникає, не секрет: 
Замовлень менше i достатку в домі. 
Та й спробуй-но замовити портрет 
Брутальнику й невігласу такому! 
ФАБРИЦІУС 
Рембрандт – невіглас?! 
ФЛІНК
Тихше. Не волай!
Та ж він i Рубенс – це земля i небо. 
Наш геній i в Італії, вважай, 
Не побував. Вона йому й не треба! 
Biн вчора малював, а я глядів, 
Сміявся нишком. 
(Показує на одну із тек).
                               Мазав у цій папці 
Icycoвi страждання – i надів 
Євангелістам... по смушевій шапці! 
ФАБРИЦІУС 
Не смішно. 
ФЛІНК
Ти за нього – i в огонь! 
Та в мазанині цій – які уроки? 
А інша справа – італійський тон, 
Французьке чародійницьке барокко! 
Воно горить i вабить очі дам, 
Його тони – мов захід граціозний. 
Побий мене гроза! Я все віддам 
За техніку, за пензель віртуозний! 
ФАБРИЦІУС 
Гладкопис це.
ФЛІНК
        Фабриціус, глупак! 
Підмолоди принцес та бургомістрів 
Підзолоти – i сам ввдчуєш, як 
Солодкий успіх залоскоче ніздрі! 
Пилюку там на килимі зітри... 
Е, слава i багатство – це, дозвольте!.. 
To6i він любий – скній в його дірі, 
А я втечу до метра Міревольта². 
Рембрандтом ситий я по горло. Всмак. 
Мужицький реалізм. Ведмежа грубість. 
Пробитись в учні Рубенса – хоч як – 
Коли б мені! 
ФАБРИЦІУС
                  Ага, от бачиш: Рубенс – 
Князь нашего живопису – i все ж 
Рембрандта гостем буде він сьогодні. 
ФЛІНК
Гадаєш ти, що прийде він? 
ФАБРИЦІУС
                  Авжеж. 
ФЛІНК
Його притягне Людвіг цей негодний, 
Щоб вчителя відстрочити розор 
Й доїть його не втратити нагоди. 
Та спритник він, i я йому не ворог...

2

Входить Рембрандт, несучи в руках: величезний 
шолом. Його плащ i чоботи в багні. 
РЕМБРАНДТ
Собачий вітер! Чортова погода! 
ФЛІНК 
Ви? Вчителю! О клопоти мої!
Я за здоров'ям вашим ледь не плачу! 
І вітер з Ей³, i зливи ручаї... 
РЕМБРАНДТ
Я на базар ходив по кров бичачу⁴. 
Підмовив там бурлаку на етюд, 
Потрапив на весілля щуролова. 
Я гез старий i не боюсь застуд. 
Дивіться, діти: я приніс обнову – 
Шолом богатиря. 
ФЛІНК
Шолом, як грім!
Флоринів з десять довелось жбурнути? 
РЕМБРАНДТ
Два гульдени – i тільки. Ну, а втім 
Шолом утішний! Де б його приткнути? 
(Тягнеться до цвяха на стіні). 
ФЛІНК
Не утрудняйтесь, вчителю! Я враз... 
Тут над малюнком гарний цвях знайшовся... 
Шолом давайте: вищий я за вас. 
РЕМБРАНДТ
Мій голубе, не вищий ти, а довший. 
ФЛІНК
Гм... справді, довший (знов слова не тi...)... РЕМБРАНДТ 
А цвях міцний? 
ФЛІНК
Міцний. Його як влито. 
(Бере з полиці гіпсовий зліпок руки i прибиває його до стіни).
Потрібно руку цю на видноті 
Прибити. Бач, який прекрасний зліпок! 
(Poзвішує зброю). 
Фабриціусе! Дай мені з кутка
Оту он шпагу, що з зеленим бантом. 
(Знов роздивляється зліпок). 
На диво прецікава ця рука! 
Я, знаєте, колись був хіромантом. 
РЕМБРАНДТ
А був, так погадай: рука моя. 
ФЛІНК
(знімає зліпок і розглядає його) 
Ось тут перетин зморшок є знаменний, 
В перетині – Знак Сонця бачу я, 
Це, вчителю мій, значить, що ви – геній. 
РЕМБРАНДТ 
Так. Далі що? 
ФЛІНК
Венерине кільце 
Пересікає владно шрам зірчатий. 
Хе-хе! Хто має позначання це, 
Той не байдужий дамам i дівчатам. 
РЕМБРАНДТ
Збреши-но, що мені везе i в гpi! 
ФЛІНК
Дурити вас? Це гpix, це святотатство. 
А зморшка на Меркур'євім 6yгpi 
Віщує вам нечуване багатство. 
РЕМБРАНДТ
Ти б Biнчі був, коли б, як i брехні, 
Художництва опанував науку! 
То не моя долоня в тебе – нi, 
Ти розглядаєш каторжника руку. 
ФЛІНК 
(ображено) 
Що ж, воля ваша!

3

Входить ошатно вбрана Саскія. 
САСКІЯ
          Де ти був, Рембрандт? 
РЕМБРАНДТ
Де біржа давня, на Брабантськім мості. 
САСКІЯ
Плащ у багні! Неголений! Ну й франт! 
А вже ось-ось почнуть збиратись гості. 
РЕМБРАНДТ
Зайшли до синагоги Круль⁵ i я 
Послухати "Колнідрей". Диво-пісня!.. 
Не сердься, прошу, ластівко моя! 
САСКІЯ
Заняття ліпшого не мав ти, звісно? 
Ну, був би ти вдівець чи холостяк. 
Невже тебе принижения не мучить 
У товаристві шахраїв, бродяг?.. 
Перевдягнись! Який твій плащ смердючий! 
Рембрандт виходить, Саскія йде за ним.
ФЛІНК
Фабриціусе! Слово може вбить! 
Бач, як вона його: i бруд, i запах! 
А він же, він! Нам, грішним, він грубить, 
А перед нею – сам на задніх лапах.

4

Приходять Людвіг Дірк i Баннінг Кук. Назустріч 
їм виходить Саскія. 
ЛЮДВІГ
(цілуючи руку Саскії) 
О чарівна! 
САСКІЯ
         Привіт вам, любий друг. 
ЛЮДВІГ
(показуючи на Кука)
Сьогодні я привів з собою гостя. 
БАННІНГ КУК
Добродійко, не будь я Баннінг Кук, 
Я вражений, клянуся грою в кості! 
Таких, як ви, жінок я ще не знав, 
Хоч довго за кордоном жив, їй-право. 
ЛЮДВІГ
А чим сьогодні наш оригінал 
Доклав свою колекцію цікаву? 
ФЛІНК
(показуючи на шолом) 
Шоломом – ось. 
ЛЮДВІГ
           Ах, рідкісний шолом!
Biн схожий на каструлю для сосисок. 
Так i запишем.
(Достає книжку i щось записує). 
ФАБРИЦІУС 
Пане мій, а чом
Ретельно так здобутків наших список 
Ви робите? Мета щось неясна. 
ЛЮДВІГ
Я, любий мій, стараюсь для потомства: 
Бажаю забезпечити сповна 
У вcix деталях з генієм знайомство. 
САСКІЯ
Чи прийде Рубенс? Ви хоч нам скажіть... 
ЛЮДВІГ
Він обіцяв, та неохоче дуже: 
Замовлення його загнали в піт. 
Входить переодягнений Рембрандт. 
Рембрандте, як життя? Що пишеш, друже? РЕМБРАНДТ 
Все занедбав. Замучили діла.
Та й нецікаво малювать халтуру. 
Накреслив, правда, вчора я вола... 
ЛЮДВІГ
Ну, що той віл! Ось я привів натуру 
Таку, що коли випустиш iз рук, 
То після пальці гризтимеш од злості! 
БАННІНГ КУК
Добродію, не будь я Баннінг Кук, 
Шаную вас, клянуся грою в кості! 
Від гільдії стрільців, як голова, 
Замовлення даю... 
РЕМБРАНДТ
                 У мене справи. 
БАННІНГ КУК
Замовлення, що обезсмертить вас! 
РЕМБРАНДТ
На жаль, мене безсмертя не цікавить. 
Не можу зараз я писать стрільців – 
Воляча туша полонить уяву. 
ЛЮДВІГ
А дзеркало i ліжко? Речі ці 
За що ти купиш? Не дурій, їй-право. 
БАННІНГ КУК
Казати "нi" не поспішайте ви: 
Заплатимо добряче. Я не жила! 
РЕМБРАНДТ 
Hi.
БАННІНГ КУК
За портрет звичайний груповий 
Ми вам дамо по сто флоринів з рила! 
РЕМБРАНДТ 
Я вдячний вам. 
ЛЮДВІГ
          А я вже напитав 
І ліжко, й люстро. 
САСКІЯ 
          Упертюх ти прямо!
РЕМБРАНДТ
У мене, люба, справді купа справ! 
ЛЮДВІГ
Джентльмен не може відмовляти дамі. 
РЕМБРАНДТ
Я не джентльмен, я мельник⁶.
ЛЮДВІГ
От так так! 
БАННІНГ КУК
На тлі такої пишної портьєри 
Напишете ви нас чудово – як 
Шляхетне товариство офіцерів! 
Ось уявіть: попереду, ясні, 
Я й лейтенант мій. Гарно, слово честі! 
Над нами – прапор! На мундир мені – 
Велику 3ipкy! Лейтенанту – хрестик. 
Щоб від картини тої, як одна, 
Дівчата наші впали в божевілля, 
Щоб бачили, що ми не шмат лайна, 
А воїни!.. По сто флоринів з рила. 
РЕМБРАНДТ
А коли вас, мій любий капітан, 
Напише Рубенс? 
БАННІНГ КУК
Їдь у той Антверпен, 
А він тебе, бува, й не прийме там! 
РЕМБРАНДТ
Сідайте. Відпочиньте. Час ще терпить. 
Я познайомлю вас, вояцький бог. 
БАННІНГ КУК
Воно б нічого, якщо він без чванства... 
ЛЮДВІГ
А ви тим часом розкажіть нам-бо, 
Як заробили ви своє дворянство. 
БАННІНГ КУК
Комедія, не будь я Баніннг Кук! 
Короста в ребра, препотішне діло! 
Був друг у мене, норовистий друг, 
І ми красуню з ним не поділили. 
Дійшло до шпаг. Проте цей сучий син, 
Розпусник лисий, мерин сухогрудий, 
Сказав мені, що я не дворянин 

І він зі мною битися не буде. 
Я в apмію! За шпагу! І конем 
В Іспанію, де кров лилася морем. 
Іспанки так полінами мене
Прикрасили, що глянуть було сором! 
Я потім piк не міг сидіть в сідлі. 
В Баварії, де гарне пиво гонять, 
В пивному ледве не втонув котлі. 
ЛЮДВІГ
Це неймовірно: золото ж не тоне. 
БАННІНГ КУК
Минуло десять літ. І ось – кінець: 
За лицарство, відвагу, бездоганство 
Полум'янистих мрій мoїx вінець – 
Мені вручають грамоту дворянства. 
Я виїхав негайно в Амстердам, 
Щоб скинути священну помсти ношу, 
І там знайшов... Але це не для дам... 
А втім, я розповім, прощення прошу. 
Я спав i снив про тi чудові дні, 
Як наштрикну на шпагу кавалера! 
A він розсівся, стерво, на судні, 
У нього, бач, нещасного, холера. 
ЛЮДВІГ 
А краля що ж? 
БАННІНГ КУК
                    Та стала вже його! 
ЛЮДВІГ
Ваш хитрий друг об'їхав вас, невдахо. 
БАННІНГ КУК
Чорт забирай! До з'явления мого 
3 красуні стала відьма-костомаха. 
РЕМБРАНДТ 
А приятель? 
БАННІНГ КУК
                   Помер, немов на зло! 
Під носом гигнув. Як це? 
РЕМБРАНДТ
                  Незавидно. 
ЛЮДВіГ
Ох, не везло в житті вам. 
БАННІНГ КУК
                    Не везло. 
Чути стукіт у двері. 
САСКІЯ
Там стукає хтось. 
ЛЮДВІГ 
Рубенс, очевидно.

5

Входить Cікс. 
СІКС
Вітання господині! Кук, привіт! 
Яке перо! І чоботи з розтрубом! 
Ви чепурун!.. А Рубенса пождіть! 
Чеканням довго вас помучить Рубенс! 
Панове, я на нього трохи злий, 
Якби не слава – він мені й не треба. 
І що то за живопис є, коли 
Він куховарок поселяє в небі! 
За що йому такий високий сан 
Принцеса дарувала...⁷
РЕМБРАНДТ 
Ви сердиті,
Мій жовчний друже, в кого добрий смак, 
Тому i в пралі видно Афродіту. 
Дар Рубенса сліпить, немов огонь, 
Між сутінків живопису безликих. 
Meнi згадалась відповідь його. 
Так міг сказати лиш митець великий. 
СІКС
Скажіть, що саме? 
РЕМБРАНДТ
                  В Лондоні послом 
Був Рубене, пам'ятаю я. 
СІКС
     І що ж там? 
РЕМБРАНДТ
І там зустрівся він з одним ослом. 
БАННІНГ КУК 
3 ослом! Цікаво! 
РЕМБРАНДТ
                 Вибачте, з вельможним. 
СІКС 
Різниця тут! 
РЕМБРАНДТ 
                 Не думаю! Цей лорд,
3 найбільш чиновних i найбільш вельможних, 
Прийшов, коли гравіював офорт 
В посольстві власнім мелодий художник. 
"Мистецтвом забавляється посол?" – 
Вколов його, бравуючи знайомством. 
"Hi, ваша світлість, – той давнув мозоль, – 
Художник розважається посольством". 
ЛЮДВІГ
Що ж! Відповідь, без сумніву, ясна! 
БАННІНГ КУК
За це я ноги б вирвав, як паліччя! 
3 таких розмов спалахує війна! 
СІКС 
Дотепне слово, та послу не личить.
САСКІЯ
Повір, що неприємно, друже мій, 
Було вельможi слухати цю грубісь. 
РЕМБРАНДТ
Мені здалось, чи знову хтось – постій! – 
У двері стукає? 
СІКС 
    То, мабуть, Рубенс.

6

Входить бюргер.
БЮРГЕР
Даруйте, що порушив етикет, 
Зашкодив бо веселощам невинним. 
Прийшов я, щоб отримати портрет 
Moєї дорогої половини. 
РЕМБРАНДТ
Замовлення я виконав давно, 
І, вірте, працювалось з інтересом. 
Та є "але" маленьке тут одно... 
БЮРГЕР
Овва! Мене потішив пан професор, 
Бо вчора на жону чванько-юнак 
Сказав презирливо: стара почвара!.. 
У вас якесь "але"... То що за знак? 
Якщо ви це стосовно гонорару, 
Так ось мій невеликий гаманець... 
РЕМБРАНДТ 
(показуючи на Людвіга) 
Мій посередник, він нас i розсудить. 
ЛЮДВІГ
Портрет сховайте в золоті – й кінець! 
І скільки ляже грошей – стільки й буде. 
Бюргер дістає гаман, повен золота, i кладе на стіл.
БЮРГЕР
А на картину можна позирнуть? 
Не терпиться уздріть свою ягничку. 
РЕМБРАНДТ 
(ніяково) 
Будь ласка.
(Підходить до мольберта i знімає з нього полотно).
Тільки світла мало тут. 
Фабриціусе! Дай-но швидше свічку! 
Фабриціус підносить до мольберта свічу. На полотні 
зображена стара огрядна бюргерша i поряд з нею – 
мавпа. Bci вкрай здивовано розглядають картину. 
Бюргер відступає. 
БЮРГЕР
О, що за мазанина, бог-творець?! 
Це жарти, пане, чи хмільні розваги?.. 
Жахливо! 
БАННІНГ КУК
                     Я віддав би, хай ій грець, 
Оцій ось мавпі повну перевагу. 
БЮРГЕР
Нечувано! Так ось воно – "але"! 
Пхе, скільки бридкості в її гримасі. 
РЕМБРАНДТ 
(збентежено)
А я вважав, що зовсім це не зле 
І що портрет прикрасила Шаасі. 
Бюргер бере зі столу гаман із золотом i ховає його.
БЮРГЕР
Картину вашу ви co6i візьміть. 
Завдаток поверніть. 
ЛЮДВІГ 
(сердито)
          Який уредний! 
РЕМБРАНДТ 
(показуючи на Людвіга)
До нього за флоринами зайдітъ, 
Моя кишеня він i посередник. 
Бюргер виходить, грюкнувши дверима.

7

ЛЮДВІГ
Та чим же я платитиму? От 6ic! 
БАННІНГ КУК
Зразково, знаменито i достойно 
Ви тицьнули в багно міщанський ніс! 
СІКС
Як це було? 
САСКІЯ
Це вельми непристойно! 
РЕМБРАНДТ
В Гольфвегенськім порту⁸ в харчівні раз 
Провів я ніч шалену i бравурну. 
Мій кривоногий горілчаний брат 
Був з люлькою в зубах п'яненький штурман. 
Любив дівчат, заблукана душа, 
І щодо чарки був також не квакер, 
I врешті-решт, пропившись до гроша, 
В xapчевні тій він став на мертвий якір. 
Його похмілля мучило. Добряк 
Спокутував хмільну свою провину, 
І мавпу за флорин гультяй-моряк 
Продав мені в сутужну ту годину. 
Мене любила мавпа чарівна 
Й перетворилась на мого васала. 
Голився я – голилась i вона, 
А як писав – вона також писала.
І ось тепер Шaaci вмерла. Знов 
Такої вже не матиму я вдруге... 
ЛЮДВІГ
Ти вci xapчівні впоперек i вздовж 
Пройшов уже. Гляди, зіп'єшся з кругу! 
СІКС
Рембрандте мій, ви здібний чоловік. 
Ваш розум гострий, почуття ввдмінні, 
Але не можна бути цілий вік 
Таким... даруйте, схожим на дитину. 
ЛЮДВІГ
Мене ти ріжеш просто без ножа, 
3 тобою розорюсь я. 
СІКС
    Ну, навіщо
Образи ці? Вам городян не жаль? 
Вони ж ось-ось вас в генії запишуть. 
Ви мелодий, ваш норов не прочах, 
Я сам письменник, розумію, вірте. 
Та не рубайте ви отак з плеча! 
БАННІНГ КУК
Й замовлення не кидайте на вітер! 
ЛЮДВІГ 
Оце ось правда! 
СІКС
   Знаєте ж слова: 
Пожне пожар, хто в сіно кине icкpy. 
Мені подвійно кепсько через вас: 
Як другу вашому i бургомістру. 
Громади голос бо... 
РЕМБРАНДТ 
                 Узнати рад,
Що ж голос той нашіптує вам тихо. 
СІКС
Що ви розкішник, трохи марнотрат. 
І все це правда, все це так, на лихо. 
Закон за вами стежить повсякчас! 
Доповідав мені недавно пристав, 
Що він в нічліжках помічає вас. 
Вас, мужа доньки знатного юриста.
Муж Cacкії ван Ейленбург – i він 
По Каттенбургу⁹ бродить напідпитку 
І, занедбавши поговору дзвін, 
Малює голодранців i покриток. 
Хотіли б знати ви думки мої? 
І вас, i Cacкію це лихо губить. 
Скажіть мені, ви любите її – 
Дружину вашу? 
САСКІЯ
           Biн мене не любить! 
РЕМБРАНДТ 
(кидається до неї) 
Клянусь – люблю! У cepці лиш одно: 
Це ти, кохана! 
(Звертається до Ciкca). 
                                 Припинімо спори!
(Підходить до столу, заставленого стравами i винами).
Ну, Баннінг Кук, давайте пить вино. 
Не сердься, Людвигу! Ми зрушим гори! 
(Наливає в келих вина). 
Нехай танцюють іскри голубі 
Вина живого в кришталевій чаші!.. 
Саскія дуже кашляє. 
Невже, моя кохана, зле тo6i? 
САСКІЯ
Дрібниці, кашель. 
РЕМБРАНДТ
                 Кашель, знову кашель! 
Іди до мене, горличко моя. 
Надпий хоч трохи iз мого бокала. 
Сідай до мене на коліна. Як 
Твое кольє на шиї заблищало! 
(Садовить її на коліна). 
Отак i напишу тебе. Стократ 
Гарніша ти, коли здіймаєш чашу!
САСКІЯ 
(вириваючись)
Залиш мене! Пусти мене, Рембрандт, 
3 колін твоїx! Що скажуть гості наші? 
РЕМБРАНДТ
Не відпущу! На цілий світ гукнім, 
Hiчної учти хай озвуться труби! 
Мій Ciкce, радісно бенкет почнім! 
Так! Сина блудного бенкет! 
СІКС
    А Рубенс? 
БАННІНГ КУК
Не до смаку йому наш скромний круг. 
Не ждіть його, я весь тремчу від злості! 
Гордій такий, не будь я Баннінг Кук, 
Не прийде він, клянуся грою в кості! 
__________________
¹ Річка в Амстердамі (тут і далі приміткм автора).
² Сучасний Рембрантові другорядний, але удачливий 
живописець. 
³ Гавань в Амстердамі. 
⁴ Яскраво-червона фарба. 
⁵ Поет, сучасник Рембранта. 
⁶ Рембрант – за походженням син мірошника. 
⁷ Рубенс був придворним художником принцессі Ізабелли. 
⁸ Порт і шлюзи в Амстердамі 
⁹ Один з островів Амстердама, де були роташовані 
портові склади. 

<..............>