. Картина друга 
Гез і принц 

1

Мастерня Рембрандта. Біля вікна стіл i крісло. 
Мольберт із завішеною картиною. На стінах 
палітри. Висить картина Ван-Дейка. В кутку 
бюст Гомера. На столі модель фрегата. Двері 
в кімнату закриті портьєрою. Мортейра сидить 
у кріслі. Рембрандт стоїть біля вікна.
РЕМБРАНДТ
Шановний реб Мортейро! Я затим, 
Не пожалівши хвоpi ваші ноги, 
Покликав вас, аби дізнатись: з ким
На Бреєдстратен¹ біля синагоги 
В четвер минулий я помітив вас? 
МОРТЕЙРА
Ви кажете, в четвер? Не пам'ятаю. 
РЕМБРАНДТ
Красивий хлопчик гранував алмаз, 
Де хід в каменоломню повертає. 
Мав очі cipo-acпiдні. Блондин. 
Уста, немов калина, що з морозу. 
МОРТЕЙРА
Тепер згадав! Єврей то мелодий – 
Мій учень, мій хлопчина, мій Спіноза. 
Йому дав бог уміння не одно! 
РЕМБРАНДТ
У мене думка, знаєте, майнула! 
Картину я виношую давно 
Про нерозумного царя Саула. 
Натуру для Саула вже мені 
Дав маніяк на вигляд благовидний. 
Щоб ожило життя на полотні, 
Не вистачає лиш царя Давида. 
МОРТЕЙРА
Я зрозумів. Звичайно, краще вcix 
Спіноза мій Давида вам зирає, 
Якщо иому не впише це за rpix 
Фанатик наш Манассе бен-Ізраїль. 
"Кумира, – скаже він, – не сотвори!" 
Та з віровченням не ладнає Барух, 
Одкрию вам: йому разів зо три 
Відлучення загрожувала кара. 
Biн дуже норовистий, мій юнак! 
Я попрошу його. 
РЕМБРАНДТ
                 Просіть – i конче! 
МОРТЕЙРА
(зводаться)
Ну, я піду! Я натомився так 
Тривогами подій цієї ночі. 
РЕМБРАНДТ 
(дивиться у вікно) 
Іде гармаш. Оцей розкаже нам, 
Як принц для гри налагодив волинку², 
(Гукає у вікно).
Ти з форта Вепп? 
ГОЛОС І3 ВУЛИЦІ 
Я всеньку ніч був там, 
Додому йду. 
РЕМБРАНДТ 
                 Зайди-но на хвилинку!

2

Мортейра сідає, заходить гармаш. 
ГАРМАШ
Панове, на хвилинку, та не більше! 
Не виспався, не їв, не бачив жінки. 
РЕМБРАНДТ
Голодний ти? 
Не знати б лиха гірш! 
Сніданок зараз буде, мов картинка. 
Сосиски є, яєшню ще подам, 
Пивця холодного націдимо в підвалі. 
А ти розповіси, як Амстердам 
Ви, гapмаші, від принца врятували. 
(Гукає).
Фабриціусе! 
Мовчання. 
ГАРМАШ
          Спить десь, сатана! 
РЕМБРАНДТ 
Флінк!
Мовчання.
ГАРМАШ 
Теж хропе!.. Увечері учора 
Привабна вельми наймичка одна 
До нас на вежу видерлася вгору. 
Ну, ми, звичайно, кинули вино, 
Забули гру й полапати хотіли 
Її, як це заведено давно, 
Але тут нам ця дівчина відкрила, 
Що принц Оранський, недріманний страж Свободи нашої³, солдатів нині 
Саджає на вози, щоб город наш 
Лишити привілеїв старовинних, 
Що прийде він, як тать, в нічну пітьму, 
Що, наче Каїн, зраджуючий брата, 
Пароль i відгук продали йому 
Тузи iз apмії i магістрату. 
Toдi гнотів ми запалили ряд, 
Багнети зготували, як годиться, 
І тихо залягли біля гармат, 
Готові гідно зустрічати принца. 
Боялись зради й не сказали ми 
Ані словечка Сіксу або Куку. 
РЕМБРАНДТ 
А не минути б вам, орли, тюрми, 
Якби вони про цю узнали штуку. 
ГАРМАШ
Так ми й гадали. Дивимось: як вовк, 
Нас міддю пік страхаючи безбожно, 
Рейтарів суне особливий полк, 
І на чолі Оранський – принц вельможний. 
Тут для початку наш дозор – наш щит – 
Їх обстріляв. 
РЕМБРАНДТ 
                  І правильно: вгамуйся!
ГАРМАШ
А там висячий міст піднявся вмить, 
І гримнули гармати Нісверслуйса⁴. 
Високий гість, не бувши простаком, 
Відкланявся i повернув одчайно. 
Лиш палицю з вульгарним держаком 
Знайшли ми вранці. 
РЕМБРАНДТ
                  Принцеву, звичайно. 
ГАРМАШ
Гарматної стрільби зачувши гук, 
Сяк-так зладнавши чергову півроту, 
На вежу в білизні з'явився Кук 
І відчинити наказав ворота. 
Він загорлав, та ми не глупаки: 
Його ми не послухали ніскільки, 
А показали дурню кулаки 
І пояснили, де його помилка. 
Він стушувався! 
РЕМБРАНДТ
                 Сміховинна роль! 
ГАРМАШ
Авжеж, комічна. Пригадати смішно! 
Він пробурчав, що принц, бач, знав пароль, 
І наказав з гармат стріляти спішно. 
Та запізнився: громовий привіт 
Уже давно слав принцеві гостинці. 
Кук всякий раз хапався за живіт, 
Коли ядро летіло в табір принца. 
Тихо відчиняються двері и заходить лікар Тюльп. 
Прислухавшись до розмови, стає за портьеру й 
підслуховує.
Приїхав Ciкс. На вежу поспішив 
І довго в рурочку глядів невинно. 
Він так хвалив недремних гармашів,
Та на обличчі мав прекислу міну. 
Наш бургомістр, здавалось, був би рад, 
Якби здались ми ворогу без звуку. 
РЕМБРАНДТ
О, Ciкс – то лис! Biн – хитрий бюрократ! 
Його зловить куди складніш, ніж Кука: 
Тут збреше він, там трохи підлестить... 
МОРТЕЙРА 
А що ж служниця? 
ГАРМАШ 
          Мов упала в воду!..
Рембрандт мене збирався пригостить. 
Чи марно я боровся за свободу? 
РЕМБРАНДТ 
(кричить) 
Гей, Флінк! Фабриціусе!.. Вічно сплять!

3

Увіходить Хендріке. Побачивши гармаша, 
одвертається. Той уважно придивляється до неї. 
ХЕНДРІКЕ 
Немає їx. 
РЕМБРАНДТ 
                 А як нема, то живо
Сама влаштуй, щоб тут хвилин за п'ять 
Вродилась i яєшня, й добре пиво. 
Хендріке вклоняеться i йде. 
О, Хендріке бояться кyxapi!.. 
ГАРМАШ
Ця дівчина – вона з твоїх домашніх? 
РЕМБРАНДТ 
Еге ж. 
ГАРМАШ
Це та, що пізньої пори 
Навідала учора нас на башті! 
РЕМБРАНДТ
(прикладає палець до вуст) 
Тсс. Тихше, друже! Затули-но рот. 
І не крутись: у фарби не убрався б. 
ГАРМАШ 
(тихо)
То ти, виходить, ocтеріг народ 
Про підступи, що замишляв Оранський? РЕМБРАНДТ 
А хоч би я? Про те, що принц ножі 
На місто гострить, Кук проговорився 
Під п'яну руку. Ну, а я – мужик, 
А не прибічник ненажерних принців. 
ГАРМАШ 
(задумливо)
Усе збагнув. Одне лиш невтямки: 
Та ж Мовчазний⁵, цей предок благородний, 
3 ним роду одного. І принц таки 
Заніс ножа на вольності народні? 
МОРТЕЙРА
Наївний друже! Принци всякий раз 
Ганьблять своє минуле знамените, 
Коли їм біржа оддає наказ, 
Щоб зменшили купцям високе мито. 
ГАРМАШ 
Що ж далі буде? 
МОРТЕЙРА 
                Напад принц-пipaт
Помилкою назве. Ну, ще солдатам 
Дістанеться. Законник-магістрат 
Напише ноту Генеральним штатам⁶. 
На принца Штати трохи накричать 
Задля годиться чи заради жарту, 
Бо він – рука, що краде їм курчат.
РЕМБРАНДТ
Йому обидві одрубати варто! 
Нехай відсохне чорна та рука, 
Що жебрака на вулиці грабує! 
МОРТЕЙРА
Колись одсохне. IIотім, у віках.. 
РЕМБРАНДТ
Дивлюсь на вас я, pa66i, – i дивуюсь! 
Ваш розум – зброя гостра i ясна! 
Повстаньте проти вовчого закону!.. 
МОРТЕЙРА
В моїй уяві ще cтоїть луна 
Багаття на майдані Лісабона. 
Борця вам треба. Я старий. Боюсь. 
Потрібна сила, звага i кебета. 
А в мене ceї ночі, зізнаюсь, 
Дрижали кості, наче кастаньєти. 
Хай кожен твердо знає свій гаразд: 
Я в добрий грунт посіяв добрі грози, 
І сподіваюсь: ми іще не раз 
Ім'я почуем Баруха Спінози. 
РЕМБРАНДТ
Що ж! Мудрий пугач – досвіток душі. 
На сполох вдарять, як пора настане, 
Матроси, пивовари, гармаші, 
Ремісники...

4

Хендріке вносить тацю зі сніданком. Помічає 
лікаря Тюльпа, який підслуховує, i, нібито 
ненавмисне, штовхає його тацею. Яєшня й 
пиво падають на Тюльпа. 
ХЕНДРІКЕ 
              О, вибачайте, пане! 
(Тікає). 
РЕМБРАНДТ
(розгнівано підходить до лікаря Тюльпа)
Піддслухували?! Звісно, він ваш зять – 
Наш 6ypгoмістр!.. 
ЛІКАР ТЮЛЬП 
(витираючи хусточкою камзол)
                                  Навіщо цi погрози? 
До вас я йшов, повірте, щоб сказать, 
Що Саскія на смертній вже дорозі. 
Вражений, Рембрандт відступає. 
РЕМБРАНДТ 
Це ж як?
ЛІКАР ТЮЛЬП 
(злісно)
      Замордували ви її, 
Вона, як свічка, погасає з горя. 
Безсилі тут yci знання мої, 
Bci спеції латинської комори. 
Увіходить Людвіг.
РЕМБРАНДТ
Так що ж робити, радники мої?.. 
ЛІКАР ТЮЛЬП
Є в мене план докладний лікування: 
Не позувати. Берегти її. 
ЛЮДВІГ
(у тон лікареві Тюльпу) 
Виконувати вci її бажання. 
ЛІКАР ТЮЛЬП 
Консиліум професорів якраз 
Доречний був би. 
РЕМБРАНДТ 
(у відчаї)
        Треба грошей море! 
А де їx взяти? 
ГАРМАШ 
(доМортейри) 
                Тут вже не до нас.
Ходімо, старче. У людини – горе.
Ніким не помічені виходять. 
РЕМБРАНДТ
(дивиться на модель фрегата) 
Модель продати? 
ЛЮДВІГ 
Надто гарна! Hi!
Рембрандт підходить до картина Ван-Дейка.
РЕМБРАНДТ 
Тоді – Ван-Дейка? 
ЛЮДВІГ
          Жаль: це добра пам 'ять. 
РЕМБРАНДТ 
(бере до рук бюст Гомера) 
Заставити цей бюст! 
ЛЮДВІГ 

           Повір мені,
Гроша не варт він, кажучи між нами! 
РЕМБРАНДТ 
Ти – мій гаман! 
ЛЮДВІГ 
Я дякую тo6i. 
РЕМБРАНДТ
Флоринів, Людвігу! Ти чуєш, грошей! 
Рятуй! Є гроші? 
ЛЮДВІГ 
(виймає з кишені дрібну монету)
                                        Є ще далебі: 
Один німецький пфенінг прехороший. 
Береш? 
РЕМБРАНДТ
                  Та ти знущаєшся, глупак? 
ЛЮДВІГ
Я не ховаю спадщини в перині. 
РЕМБРАНДТ 
Позич мені! 
ЛЮДВІГ
Заборгував ти й так
Дванадцять тисяч золотих флоринів. 
РЕМБРАНДТ 
Іще позич! 
ЛЮДВІГ
           Не маю. 
РЕМБРАНДТ 
                   Задуши,
3apiж, та дай! Не на шовки чванливі – 
Задля життя! 
ЛЮДВІГ 
(виймає з кишені розписку)
                                  Розписку підпиши. 
Рембрандт, не дивлячись, підписує. 
Я постараюсь. Нашкребу, можливо. 
Людвіг з лікарем Тюльпом виходять. Рембрандт 
сідає i глибоко замислюється. Увіходить Саскія 
в домашній сукні й очіпку. Дуже 6ліда, немічна. 
Йде, трамаючась за стіни. 
САСКІЯ 
Я бачу, любий, невиправний ти: 
Хто був тут? 
РЕМБРАНДТ
                  Тюльп i Людвіг. 
САСКІЯ
           А спочатку? 
РЕМБРАНДТ
Артилерист. І рабин був святий. 
САСКІЯ
Все покидьки. Чи можна так кричати? 
А я ж не спала зовсім уночі 
Під грім пекельний форту Нісверслуйса. РЕМБРАНДТ 
(садовить її в крісло) 
Сідай, кохана, трохи відпочинь. 
Недужа ти. Будь ласка, не хвилюйся.
САСКІЯ
Не розумію: що тебе веде 
В нічліжки, на майдани i в таверни? 
Серед твоїх знайомих брак людей, 
Зате багато спідленої черні. 
РЕМБРАНДТ
Натуру в них шукаю. То моє 
Сумління, може. Ти мене пробачиш? 
От щось мені забути не дає 
Ту карлицю, що в жовтім домі бачив. 
Був морок. Тільки піч вогнем текла. 
Жарини в ній полускували сухо. 
Враз двері навстіж – у світлицю йшла 
Напівдитина i напівстаруха. 
У неї півень з пояса звисав, 
Халат оранжевий чи одіяло 
Тяглось за нею. Світ немов згасав – 
Так відлиском вогню воно сіяло! 
Я в перше ж полотно її впишу... 
To6i хоч зручно? 
САСКІЯ
          Так i нi. Не знаю. 
РЕМБРАНДТ
Закутайся. Вільніше сядь, кажу. 
To6i сподобалась моя "Даная"?⁷
САСКІЯ
Ти там мені не догодив таки.
Я виглядати кращою б хотіла: 
В "Данаї" мої груди-торбинки, 
Зелене, хворобливе, брезкле тіло. 
РЕМБРАНДТ
Мені приємна ти, любов моя, 
Така, як є, – як завжди, як сьогодні. 
Невже тo6i хотілося, щоб я 
Сховав твій образ у лахміття модне?
Якби я це зробив, жива краса 
Моє натхнення стерла б, як пилину... 
(Вдивляється в Саскію) 
Очей куточки я не дописав! 
Ось повернись до світла на хвилину. 
(Знімає з мольберта полотно, що закриває його, 
сідає, бере пензель, починає писати). 
Темнішу тінь отут. А тут ясніш. 
Тут сяйний тон, а тут глухий, як пемза... 
Ти задрімала? 
САСКІЯ
          Так. 
РЕМБРАНДТ 
Втомилась? 
САСКІЯ
           Hi.
Рембрандт витирає пензель об скатерть. 
Ти знов об скатерть витираєш пензель? 
За цілий рік я іншої не дам! 
РЕМБРАНДТ
Пробач, кохана: звичка нікудишня. 
САСКІЯ
Нудний мені цей сірий Амстердам, 
Перегук дзвонів, мов жура горішня, 
Канали каламутні, цей туман, 
Покровлі черепичні, сиві стелі... 
Шасливиця Олена Фоурман⁸
Там, при дворі принцеси Ізабелли, – 
Любов галантна, учти, майво пер, 
Вельмож корони на будинках гідних... РЕМБРАНДТ
А знаєш ти, що двох моїх сестер 
Вписали в лейденський "Синодик бідних"⁹? САСКІЯ
Мені їx жаль... Якби наш Амстердам 
Вночі сьогодні захопив Оранський! 
РЕМБРАНДТ 
(здивовано) 
І що б тоді? 
САСКІЯ 
           Він дарував би нам
Поштивості жантильний дух іспанський. РЕМБРАНДТ 
Ти ось про що! 
САСКІЯ 
(замріяно)
Панів i дам значних
Який квітник яскрів би в свиті принца! 
Ти щось бурчиш? 
РЕМБРАНДТ
                  Позбав нас бог від них, – 
Кажу тo6i, – від їхнього звіринця. 
САСКІЯ
^{(не слухаючи його)}
Напевне, в дам тамтешніх i мужчин 
Жабо тепер обшито шовком чорним... 
To6i Вільгельм пожалував би чин, 
Призначив би художником придворним, 
Ти б написав його прийом-парад: 
Чернь аплодує!.. 
РЕМБРАНДТ 
(насмішкувато)
                  Чи свистить безбожно. 
Hi, я не взяв би принцових посад, 
Ані чинів: я жебраків художник. 
САСКІЯ
Не грубіянь. Тоді б жона твоя, 
Як Фоурман, сліпила б очі всюди. 
РЕМБРАНДТ
Що хвора ти, про це забувся я. 
САСКІЯ
Нечуйний ти! 
РЕМБРАНДТ
                 Продовжуй, я не буду. 
САСКІЯ
Я думаю: яка низька душа, 
Який негідник, вартий лиш в'язниці, 
Про принца міг сказати гармашам? 
РЕМБРАНДТ
А що, як я відкрив цю таємницю? 
САСКІЯ
To6i це, зрозуміло, все одно, 
Але тебе я зрадником назвала б! 
Рембрандт встає, жбурляє пензель, 
підходить до вікна. 
РЕМБРАНДТ
А що, якби я одчинив вікно 
Й гукнув yciм: солдатам, сукновалам, 
Гартівникам, ткачам i пастухам, 
Які звели на палях батьківщину, 
Що хоче вкрасти вінценосний хам 
Святиню їхню, спільну i єдину? 
САСКІЯ
На мене він дере брутально рот! 
Чи п'яний ти? 
РЕМБРАНДТ
                Я з грубощами звикся! 
Як думаєш: кого б увесь народ 
Запроданцем назвав – мене чи Сікса? 
Браслети ланцюгів, міцні, дзвінкі, 
Кому б він почепив, як гocтpi леза? 
САСКІЯ
Мені байдужа думка мужиків: 
Я – бюргерша! 
РЕМБРАНДТ
                 А я – нащадок гезів! 
Усім панам – чума ix розмети, – 
Петлю добрячу сплів би я для згуби!
САСКІЯ 
(плачучи)
Брутальник, варвар, божевільний ти, – 
Ти безсердечний, ти мене не любиш!

6

Заходить пастор. 
ПАСТОР
Глянь, господи, прихильно на цей кут. 
Bci, хто живе тут мирно, хай спасуться! РЕМБРАНДТ
Хто ви такий i що вам треба тут? 
ПАСТОР
Смиренний раб iз "Товариства Йсуса". РЕМБРАНДТ
Ви гість, але ваш вид у темноті, 
Гостей я прагну ліпше розглядати: 
Ви з товариства Йсуса на xpecтi 
Чи з товариства Йсуса-немовляти? 
ПАСТОР 
(здивовано)
Не все одно? 
РЕМБРАНДТ
                   Різницю в мент один 
Вам поясню – чи любо, чи нелюбо: 
Народжено його в гypтi тварин, 
А вбито в товаристві душогубів. 
ПАСТОР Блюзнір ти, сину мій! 
САСКІЯ 
           Святий отець!
На нерозумця гніватися годі! 
(До Рембрандта)
Я помираю. Близько мій кінець. 
I він мене готує до відходу. 
РЕМБРАНДТ
(хвилюючись)
Мовчи про смерть! За кожен мент малий 
Твоїх страждань пірну я смepтi в пащу! 
(До пастора)
Йдить звіддси геть, ви, дадугане злий! 
ПАСТОР
Прости тебе творець! Ти є пропащий. 
(Виходить).

7

Рембрандт підходить до Саскії.
РЕМБРАНДТ
Зоря моя! Любов моя! Даруй! 
Я знов забув, кохана, що ти хвора. 
Болючим серцем відтепер замру 
І лагіднішим стану! 
САСКІЯ
           Ти мій ворог! 
Ти пастора прогнав. 
РЕМБРАНДТ
                  Солодкий лис! 
САСКІЯ
Не богохульствуй! Сам ти страховиння! 
Ти про Вільгельма гармашам доніс! 
РЕМБРАНДТ 
Hi, нi! То я пожартував невинно! 
САСКІЯ
Ти скупердяй! Відмовився купить 
Свічадо й ліжко! Ну, тепер вже видно,
Що вcix твоїх поганих вчинків нить 
До Хендріке веде! 
РЕМБРАНДТ 
(обіймаючи її) 
                    Все буде, рідна!
Здається, став би крадієм самим, 
Щоб піднести своїй прекрасній дамі
І ліжко з балдахіном голубим, 
І дзеркало в чудовій чорній рамі! 
3'являється Людвіг. 
ЛЮДВІГ
Ну, ось i я. 3 грошима кепсько. Їх 
Нашкріб я малувато. 
РЕМБРАНДТ
                  Слухай, брате: 
Я намалюю вояків твоїх. 
Побачиш Кука, – хай несе завдаток.
_____________
¹ Єврейський квартал в Амстердамі. 
² За життя Рембранта принц Вільгельм II намагався 
обманом захопити Амстердам, але був відкинутий. 
³ Принц Орлеанський був штатгальтером Сполучених 
Нідерландів. 
⁴ Форт Амстердамської фортеці. 
⁵ Вільгельм Оранський I, прозваний Мовчазним, –
ватажок гезів у їх визвольній боротьби проти Іспанії. 
⁶ Керівна установа Сполучених Нідерландів. 
⁷ "Данаю" Рембрант писав із Саскії. 
⁸ Дружина Рубенса. 
⁹ Список найбідніших громадян міста. 

<..............>