.
.
     V I. Спадщина

Я до свого життя відчув зневагу:
діяння добрі - також врешті зло!
Даремно потом орошав чоло
і тішив у душі своїй наснагу...

І я позаздрив мимоволі птаху,
який в польоті гартував крило: 
не переймає в інших ремесло, 
та зводячи гніздо, не даст віх маху.

При сотворінні світу скрізь для птиці
Господь насіяв різної пашниці - 
невже і досі птах живе в раю?

І знову - неразгадана загадка:
все залишу для ледаря-нащадка,
та чи вспадкує він журу мою?