.
.
   Порушення обіту

Порушено обіт, бо знову мрію:
ось обійняв, а от уже несу,
вустами знявши радісну сльозу,
яка набігла на рахманну вію...

Знов молодий, подібний буревію,
хоч і не я розплів твою косу...
Чи ти не любиш весняну грозу?
Але ж то ти розбурхала стихію!..

Здалось на мить, що також не байдужа,
хоч вчора ще була немовби ружа:
невимовна краса і колючки.

Сьогодні ж ти всміхнулася при стрічі
і якось дивно глянула у вічі,
і щось сказала трепетом руки...

<.......................>
.

п
.