* * *
Впаде на двiр веснянний клаптик сонця -
I це вже свято для старих сердець,
Старе вже вигляда
у вiконце,
Або на ганок винесе стiлець.
Вмоститься, й ну собi спостерiгати,
Пригадувать, а потiм задрiма...
Хоча б ще трохи так повеснувати,
Аж поки смерть надiйде крадькома!
Життя - як пройдисвiт золоточубий,
Що у коханнi з ним - сама бiда,
Таке гiрке, але ж ти любе, любе,
I дуже розлучатися шкода!
1990 р.
<.......................>
.