.
.
* * *
Є щось печальне в тихій ночі,
коли земля -
мов немовля
і згірклі
і тривожні ночі
на мене дивляться здаля.
І не здолать холодну відстань,
і не збагнуть безмовну вись...
Бодай би шепотами листя,
німа зачаєність,
урвись!
Щоб я не знав докору злого,
нехай обізвуться громи...
Ніде нікого
і нічого! -
а хто ж то дивиться з пітьми?
<...........................>
.