.
.
Акварель
бабиного літа
По осінніх по городах
тихо, порожньо - погода
золота, простоволоса,
ще й хмільнюща, як вино.
Птичий ярмарок останній
став над ягодами глоду,
тче в яру ошатна осінь
з павутиння полотно.
По осінніх по городах
пахне кропом і огуддям,
поховався по коморах городяний народ.
Тихо, порожньо -
погоди золотий небоворот.
По осінніх по городах
тонуть в тіні в шелестінні,
та ще кози на осонні заворожені стоять.
І щось ходить непомітне
по осінніх по городах -
чи вітрів далекий холод,
чи турботи, чи клопоти,
а чи пахощі троянд?
Ходять, ходять по городах,
по стежинах по козиних
сизі-сизі, полохливі, як турмани, туман ...
Красно осене, князівно,
звідкіля ця пишна врода,
ці живлющі древні хвилі
земної глибини?
По осінніх по городах тихо, порожньо..
<...........................>
.
_________________________________________________
|