.
.
Біль
Три роки – три хвилини.
Мить божевільних снів.
Ти молишся – за сина.
А я – за всіх синів.
Ти з клавішами ніжний,
а я – усім світам
дарую тіло грішне...
Ти – тут, а я – десь там...
Де паморозь ранкова,
де зоряні листи...
Я покохала – знову.
І то був знову – ти.
Благай мене – я змовчу.
Наказуй – закричу.
Я маю душу – вовчу.
Я з місяцем – лечу.
Три роки – три хвилини.
Скінчимо водевіль?
В моїх очах – звірине
з людським найменням: біль.
<.......................>
/