.
До суду Божого страшного.
Т. Г. Шевченко
Життя після страшного суда
I
А ми не знаємо, чи був
той суд страшним,
Чи був відкладений іще на два тисячоліття.
Бо пресою доведено, що суддів склад
Одержав землю попід Пущею-Водицею.
А далі те, що на
горі Сіон
Зросла верба
І генетично,
І логічно також
Чекати з 'явлення
месії саме там,
Хоча...
Хто знає, що росте
в Карпатах.
Нас трепетно
поінформовано про те,
Як вірус від самого
Вірусаччо
Прищеплено на українське птаство,
Яке тепер не доліта
І до середини Дніпра,
Про це ж колись писав
наш рідний класик.
Козаків стало більше,
ніж було.
Яке добро!
І скоком-боком-перескоком
З присвистом,
стьобом і притопом
Розкріпощенний тілом і душею
Радіє, бідолашний;
добре бути козаком,
Одержав дозвола
Ходити з батогом,
Про що кріпак так
довго мріяв...
II
Хто нам сказав, що
в Україні
живемо ?
Її немає на імперських мапах.
У тридев'яте
царство золоте
Усе запродане
давно...
– Чекай-но, як це
сталось, брате?
– Комуністичними дідами
І комсомольськими дядьками
Глобально крадене добро.
(Тепер у акціях воно,
Лайно рухоме й нерухоме).
То й що ж,
молитись чи боротись?
– Молись, мій брате,
і борись,
Поки ще є у
цьому смисл,
Поки проктолог-літописець
В аннали нас не
переніс.
<………………….>
.