.
День X
I
Той день настав, коли упала
гребля
З підручників історії
І дати геть
усі перемішались...
І я пішов у часі навпрошки,
Пустився берега необережно.
І перше, що
на думку спало:
Була історія
Про те, як
десь
Якийсь-то крезі Гамлет
Від армії невдало ухилявся,
Поки браталися з Монголією донці...
А наші бранці, хлопці молоді,
Пошились у блакитні
каски.
І вкрай обмежений військовий контингент
Було доправлено
у всі
країни світу.
II
Демократично, толерантно,
Але, як завжди,
непрозоро
Цензуру подолали, і
Із цензорів зробили космонавтів,
Щоб вщерть відчули
зоряну блакить.
А деяким, на їх
сумлінний вибір,
Очолити чи обійняти
Дозволили редакторські
посади
У жовтій пресі.
Вони ж так довго
помічали
Два кольори, два кольори:
І жовтий,
І блакитний.
І в тім був їх секрет
Полішинеля,
І хліба шмат,
І сир у мишоловці.
III
Покінчено назавжди
з полюванням.
І визнано, нарешті, за недійсні
Ліцензії на відстріл журналістів.
Звичайно, що не
тих убогих сіроманців,
Що нападають зграєю
Подекуди і час
від часу.
Але боронь вас, Боже,
ці дозволи застосувати
Супроти обраних, поодиноких,
Прописаних в Червону книгу
Правди...
Але скажу із
досвіду гіркого:
Брехня спростовує
брехню найкраще
У нашому Калиновому Краї
Серед братів наївних гречкосіїв,
Невпинно зрящих телевізор.
IV
Із кожним днем все
краще відчуваю,
Що живемо
Серед зруйнованих
Космічних храмів
Богів слов'янських.
Тепер вони хрущами
Гудуть над вишнями
У променях радіоактивних
Кришень, Вишень – Даждьбожі діти,
І Сніп, і
Степ, і Дідух –
Наш ужинок Роду...
Вже знає світ, як
українська ніч
Волого диха прапорами.
Холодним Яром полум'я
прозоре
Освячує «залізнії
тарані»,
Якими нам
Належить повернути
Борги
Усім-усім царям земним
Орендарям чужої слави.
<………………….>
.