.
.
* * *
Ловили рибу з батьком на Дніпрі.
Ще тільки-тільки сходило світило,
i хвилі piзнo6apвнi червонило.
А ми удвох сиділи у човні.
Затока тиха. 3біглись до води
крислаті верби, юні и кучеряві.
Латаття i лелеї голубі
здригались раз-у-раз під поплавками.
- Ого який! - сміявся мій татусь,
i тяг у човен коропа зраділо.
В моїx очах від риби зарябіло,
що навіть й рахувати не берусь...
Ну все. Пора.
Заводимо мотор.
Реве вода розбуджена
сердито.
А ми у краплях
сміємось удвох,
й наввипередки з сонцем
мчим по хвилях.
- Ну як? - сміється батько. -
- Ну й краса! -
І погляд утопає у світанні,
А я, щаслива,
щось йому горланю...
І голос мій змивають небеса...
<..........................>
.