.
.
* * *
Зріє думка в колосковім стозі.
Спіє слово в колисковій тиші.
Даленіє в золотавій тозі
Кесар літа -
Серпень августіший.
Виступає гідно й посполито
Вересень у сіряку рудому,
Наче день стовічний,
Гасне літо...
Осінь, осінь...
Скоро вже додому.
<.......................>
.