.
* * *
Тимчасом
Ген
у блакишях мусагети
Плекають
свої радощі, турботи
Під
співи кришталевих дзиг –
Безсмертні,
істини істоти,
Ще й
гіперсексуальні....
Втім,
у кожної – свій бзик:
Хтось вічно юний, хтось підстаркуватий..
Хоч
їм нема куди зростати,
їх
не спроможуться дістати
Щойнапотужніші
ракети,
Ніже воєнні вертольоти...
Хіба
лишень самотники-аеростати,
Як
поринають в білі кучугури –
Аморфні залишки античної культури...
<...................>