ПIСНЯ 18-та

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» (1). 

Ой ти пташко-жовтобоко (2), 
Не клади гнiзда високо, 
А клади його на лужку, 
На зеленому морiжку. 
Яструб ген над головою 
Висить, хоче ухопить, 
Вашою живе вiн кров'ю, 
Глянь же! Пазурi сталить! 

Стоїть явiр над горою 
I киває головою, 
Буйнi вiтри повiвають, 
Руки явору ламають. 
А вербички шумлять низько, 
Заколишуть мене в снах, 
Тут тече потiчок близько, 
Видно воду аж до дна. 

Нащо ж менi гадати, 
Що в селi родила мати? 
Нехай у тих мозок рветься, 
Хто високо вгору дметься. 
А я буду co6i тихо 
Коротати милий вiк, 
Так мине менi все лихо - 
Щасний буду чоловiк. 

                

К i н е ц ь 

---

1. Послання апостола Якова, IV - 6. 
2. Пicня є ремiнicценцiєю кiлькох народних: «Про ремиза» i «Ой не стiй, вербо, над водою».Див. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. - Варшава, 1883. - С. 237. 

<............................................>
.