МЕЛОДІЯ (1)
На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу,
місяць, який змлюеться, i змя
з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Xapкoвi. Створено
цю мелодію 1760 року, як був я учителем поетичної школи.
Глянь-но! Це Діва стоїть, утробою пречиста!
Яблуко, змій, місяць, світ унизу променистий.
Яблуко - плотська то є принада безчесна,
Тягне, як змій, тебе плоть ця хитра й чудесна.
Світг - то накописько злих думок усіяких,
Місяць - це тінь i мирських маєтків познака.
Перемагай! І Христос у тебе вселться,
Мудрість в солодкім ніяк не може вміститься.
1. Вірш «Мелодія», яким закінчується «Сад божественних
пісень», написано у двох видозмінах: один варіант силабічним римованим
віршем слов'янською мовою, а другий - латинською неримованим. Поет любив
одну й ту ж тему перевіршовувати слов'янською та латинскою мовами. Сама
єпиграма
алегорично витлумачує зображення на емблематичному малюнку, в основу
його взято образ із Об'явлення Івана Богослова: «І з'явилась на небі велика
ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами ії місяць, а на ії голові
вінок із дванадцяти зір» (XII - 1).
<............................................>
.
|