МЕЛОДІЯ (1

На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який змлюеться, i змя з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Xapкoвi. Створено цю мелодію 1760 року, як був я учителем поетичної школи. 

Глянь-но! Це Діва стоїть, утробою пречиста! 
Яблуко, змій, місяць, світ унизу променистий. 
Яблуко - плотська то є принада безчесна, 
Тягне, як змій, тебе плоть ця хитра й чудесна. 
Світг - то накописько злих думок усіяких, 
Місяць - це тінь i мирських маєтків познака. 
Перемагай! І Христос у тебе вселться, 
Мудрість в солодкім ніяк не може вміститься. 


1. Вірш «Мелодія», яким закінчується «Сад божественних пісень», написано у двох видозмінах: один варіант силабічним римованим віршем слов'янською мовою, а другий - латинською неримованим. Поет любив одну й ту ж тему перевіршовувати слов'янською та латинскою мовами. Сама єпиграма
алегорично витлумачує зображення
на емблематичному малюнку, в основу його взято образ із Об'явлення Івана Богослова: «І з'явилась на небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами ії місяць, а на ії голові вінок із дванадцяти зір» (XII - 1). 

<............................................>
.

п