.
О. Е. Висоцька

Етика взаємодії суспільства з природою:
морально-ціннісні основи екологічної культури

Передмова

 

 

Інтенсивний процес переоцінки традиційних цінностей і виникнення нових етико-ціннісних стратегій призводять до зміни характеру взаємодії суспільства з природою. Тому стає життєво необхідним визначення соціокультурних аспектів формування моральних цінностей по відношенню до природного середовища, а також вироблення відповідної екологічної культури.

Взаємовідносини суспільства з природою ускладнюються одночасно зі становленням цивілізаціиного виміру життя людини. У XX столітті посилення негативного впливу на навколишнє середовище сприяло усвідомленню суспільством того, що воно може мати неконтрольовані наслідки і нести загрозу людському буттю. Хоча принципи моральної поведінки стосовно природних істот зустрічаються вже у Ведах або Біблії, але тільки входження людства у стан техногенної цивілізації з особливою гостротою розкрило зазначену проблему як проблему антропологічну.

З останньої чверті XX . століття взаємодія суспільства з природою набула цивілізаційно-есхатологічного характеру, оскільки екологічна криза багато в чому обумовлена аксіологічною кризою як невідповідністю існуючих етичних нормативів екологічним викликам сучасності. Одним з найважливіших завдань сучасної практичної філософії став пошук основ перспективно-оптимістичної соціоприродної взаємодії. Проте всі спроби сформувати дійову стратегію морально-ціннісної взаємодії суспільства з природою дотепер залишаються нереалізованими. Спостерігається розходження між прокламованими нормативними принципами і реально діючими у суспільстві ціннісними перевагами. Викликано це тим, що при побудові моделей морально-ціннісного відношення до природи часто не враховується процесуальний характер формування моральних цінностей в їхньому якісному розмаїтті, взаємозумовленості і взаємозалежності.
     
Стан вивчення даної проблеми такий, що при наявності значного теоретико-методологічного і конкретно-практичного масиву праць, присвячених аналізу феномену моральних цінностей у контексті екологічної проблематики, немає достатньо повної систематизації існуючих підходів до природної дійсності, що проводилася б з урахуванням комплексного розгляду моральних цінностей на рівні соціальної системи, комунікативної інтеракції та особистісного світовідношення.

Вивчення характеру взаємодії суспільства і природи здійснюється, головним чином, виходячи із загальнофілософської проблематики – шляхом констатації кризи новоєвропейської ціннісної парадигми і ціннісних принципів індустріального суспільства, характерних для сучасної західної культури, які багато в чому сприяли виникненню екологічних проблем і потребують переосмислення у ході побудови нових моделей морального відношення до природи. Серед мислителів, що розробляли даний аспект досліджуваної проблеми, особливо варто виділити М. Гайдеггера, Х. Ортега-і-Гассета, К. Ясперса, Е. Фромма, М. Горкгаймера, Т. Адорно, Г. Маркузе, К.-О. Апеля, Ю. Габермаса, Е. Тоффлера, П. Козловські.

Суттєве значення має створення таких конкретних теоретичних дисциплін як етика відповідальності, екологічна етика, екологічна аксіологія, інвайронментальна етика, екологічна психологія, «глибинна» екологія, екофемінізм, еволюційна етика, екологічна теологія, етика охорони дикої природи, що формулюються на основі виявлення якісно нових методологічних принципів і підходів до природної дійсності в рамках досліджень Г. Ионаса, О. Леопольда, Р. Атфільда, Е. Голдсміта, Т. Лавлока, Х. Ролстона III, Р. Гіггінса, Л. Уайта, Г. Торо, К. Мілтона, Е. Уілсона, М. Рьюза, М. Рендфорд, К. Лоренца, У. Фокса, А. Нейса та багатьох інших.

Також в останні десятиліття одержало поширення аспектне вивчення даної проблеми в різноманітних галузях знання – у соціології, психології, культурології, юриспруденції, економічної і політичної теорії, у сфері освіти і виховання.

Для України важливість аналізу моральної свідомості в контексті екологічної проблематики продиктована тим, що питання етико-ціннісної взаємодії суспільства з природою у вітчизняних дослідженнях ще недостатньо концептуально окреслені. Особливо це актуально у ситуації, коли в українській культурі відбувається інтенсивний процес обгрунтування системи національних цінностей, в яку можуть бути залучені цінності, спрямовані на гармонізацію відношень «суспільство-природа», що мають загальнолюдський характер.

Аж до кінця 80-х років проблема взаємодії суспільства і природи розглядалася, як правило, у діяльнісному аспекті поза морально-етичним виміром. Найбільш прийнятним типом відношення суспільства до природного середовища в рамках культурного простору СРСР вважалося відношення, побудоване на принципах глобального керування та контролю. Природа в такому тлумаченні характеризувалася як «суттєвий і розумно керований компонент соціального організму»1 .

Тільки в останні десятиліття спостерігається тематизація даної проблеми як проблеми спотвореної комунікації і втрати ціннісних орієнтирів сучасного людства. Особливістю вітчизняної філософської школи є підхід до рішення досліджуваної проблеми крізь призму національного буття українського народу, пошуків культурної ідентичності і стійких моделей морального відношення до природи, здійснюваних у рамках етноетики. В цьому відношенні слід зазначити таких дослідників як В. Бакіров, Є. Бистрицький, П. Водоп'янов, В. Гур, А. Єрмоленко, К. Карпенко, Ф. Канак, М. Кисельов, С. Кримський, В. Крисаченко, В. Кузнецов, А. Лой, В. Малахов, Є. Подольська, С. Явоненко. Проте існуючі на сьогодні вітчизняні розробки з даної проблематики відносяться тільки до окремих аспектів етики відповідальності й екологічної етики. Також залишається незначною кількість робіт, в яких приділяють увагу комунікативним вимірам екологічної проблематики. Практично не ставиться питання про світоглядні засади формування тих або інших ціннісних орієнтацій, мало вивчені умови та засоби досягнення визнання у суспільстві цінностей, спрямованих на вирішення екологічної проблеми.

Тому вельми необхідним є виявлення різних аспектів формування екологічної культури, особливо в контексті змісту ціннісних настанов стосовно природного оточення у сучасному суспільстві з позиції їхнього доповнення та кореляції, що й стало головною метою цього дослідження.

 

____________________________

1   Юдин Э. Г. Природа / Э. Г. Юдин // Философский энциклопедический словарь. М: Советская Энциклопедия, 1983. С. 530.


________________________________________________________________________________.

 

п