.
Вечірній
вітер
Вечірній вітер. Вогнище в каміні
тягло до себе лиця хруском трісок.
Пес кам'яний, заслуханий у тіні,
замислено тримав при лапах писок.
В ніч хмари йшли. І пінились над ними
отари зір, які гвинтами різав
той флот, що золотий ніс хрест, і плинний шовковий стяг, і шоломи з заліза.
Ніс землю вітер. Плодом калатали
у дзвони яблуні, зрів горобини знак.
Ми пхали рала, крицю підіймали
й спимо чимдуж, чоло зіперши на кулак.
1936
.
>
.