.
Чого навчився від Дженні Херш?
1.
Що розум є великим Божим даром і
що належить вірити в його здатність до пізнавання світу.
2.
Що помилялися ті, котрі підривали довіру до
розуму, вираховуючи, від чого вони залежні: від боротьби класів, від лібідо, від
сили волі.
3.
Що маємо бути свідомі нашої замкненості
в колі власних досліджень, не для того, одначе, щоби спроваджувати дійсність
до снів і привидів нашого розуму.
4.
Що правдивість є доказом свободи, а за неправ-
дою пізнається неволя.
5.
Що справжня позиція щодо буття є повага, тож
належить уникати товариства осіб, котрі прини-
жують буття своїм сарказмом і схваленням небуття.
6.
Що хоч би нас звинувачено у
зухвальстві, у житті розумовому обов'язковою є основа суворої ієрархії.
7.
Що затятістю інтелектуалів двадцятого століття
була «baratin», тобто безвідповідальна
балаканина.
8.
Що в ієрархії людських цінностей мистецтво
стоїть вище, ніж філософія, але погана філософія може зіпсувати мистецтво.
9. Що
існує правда об'єктивна, тобто з двох су-
перечливих тверджень одне є справжнім, друге –
фальшивим, за винятком
випадків, коли утриму-
вання суперечності є правочинним.
10. Що незалежно від долі віросповідань релігійних маємо заснувати «віру філософську»,
тобто віру у трансценденцію як суттєву рису нашого людства.
11. Що час виключає і прирікає на забуття тільки
ті справи наших рук і розуму, які виявляються непридатними у зведенні,
століття за століттям, величної будови цивілізації.
12. Що у власному житті не вільно піддаватися
розпачу з приводу наших помилок і гріхів, оскільки прийдешнє не є замкнутим
і набуває сенсу, наданого йому через наші майбутні вчинки.
Краків, 2001
<............................>
.