.
Кав’ярня

                   ...Той, хто має в кишені мускус, 
                   не кричить про це на вулицях. 
                   Запах мускусу говорить за нього. 
                                                                Сааді

Є в поетів некрасивий звичай – 
Один одному плювати в очі. 
Магомет Омарові в обличчя 
Тикав пальцем i його порочив.

Став на ньому одяг люто рвати, 
Верещав йому від злості п'яний: 
"Це ж п'ятнадцятий рядок украв ти, 
3лодіяко, із мого "Дивана"! 

Та даремно, згаснеш ти безслідно 
В сяєві вінця мoєї слави!" 
Закивали бородами літні, 
Наймолодші загорлали: "Браво!"

А Омар плювався від порогу 
І шипів: "Нездаро безбородий! 
Хай мине тебе любов пророка 
Й падишаха цінна нагорода!

Ти мовчиш роками! Ти безплідний! 

Зватися співцем не маєш права!" 
Закивали бородами літні, 
Наймолодші загорлали: "Браво!"

Лиш один, допивши каву мовчки. 
Потім так сказав: "Аллаха ради! 
Задля чого ллється стільки жовчі?" 
Був це обдарований Сааді.

Час минув. Омара з Магометом 
Забуття пісок замів примарно. 
Став Сааді визнаним постом, 
І Сааді слухала кав'ярня.

Слово, як ароматичні трави, 
Соками i медом нуртувало. 
Молоді не говорили: "Браво!", 
Бородами літні не кивали.

Їх заворожила пісня вічна, 
Солов'їна пісня в чарах ночі... 
Є в поетів некрасивий звичай – 
Один одному плювати в очі.
                                                 1936 

<..............>