. Картина четверта 
Земля Уц¹

1

Майстерня Рембрандта. Хендріке пере білизну. 
Входить пастор. 
ХЕНДРІКЕ
Мій пасторе, благословіть! 
ПАСТОР 
(благословляючи) 
                    Гряде
Розмова з чоловіком i тобою. 
ХЕНДРІКЕ
3 господарем? А він подався десь 
Ще з ранку. 
ПАСТОР
Жаль. Потрібні ви обоє. 
ХЕНДРІКЕ
Кажіть – i я Рембрандту передам 
Веління ваше. Я його служанка. 
ПАСТОР
Неправда, сестро. Цілий Амстердам 
Гуде, що ти – Рембрандтова коханка. 
ХЕНДРІКЕ
Від наклепів нас бог не o6epiг. 
Облито нас помий брудним потоком. 
ПАСТОР
Дитя, замилювати oчі – гpix: 
Я посередник між тобою й богом. 
ХЕНДРІКЕ
Хай бог мене рятує від олжі! 
ПАСТОР 
Відвідуєш ти храм господній? 
ХЕНДРІКЕ
             Часто. 
ПАСТОР 
І в бога віриш? 
ХЕНДРІКЕ
              Bipю. 
ПАСТОР 
То скажи:
3 ван Рейном ти живеш як жінка? 
ХЕНДРІКЕ
             Пастор!.. 
ПАСТОР
Дитя, не заперечуй, правда це. 
Признайся краще, що зійшлась з Рембрандтом. ХЕНДРІКЕ 
(похнюпившись)
Самотній він. Вже рік живе вдівцем. 
ПАСТОР 
А ти – дівиця? 
ХЕНДРІКЕ
              Я – вдова сержанта. 
ПАСТОР 
Дійшло до мене, що обоє ви 
В розпусті згубній потонути раді. 
ХЕНДРІКЕ 
(хвилюючись) 
Не вipтe, то злостивий поговір: 
Вдівцеві я допомогла в утраті! 
ПАСТОР
Припустімо, це так. To6i він люб. 
Biн овдовів, i ти цьому зраділа. 
Та коли церква не освятить шлюб, 
Він є розпуста, смерть душі i тіла. 
ХЕНДРІКЕ
Допомогти – це rpix? 
ПАСТОР 
           Я перерву.
Скажи мені в ім'я свого спасіння: 
Ти з ним живеш як з мужем? 
ХЕНДРІКЕ
              Так... живу... 
ПАСТОР
В неділю маєш ти прийти в общину. 
ХЕНДРІКЕ 
Чего? 
ПАСТОР 
(грізно)
      Благай, розпуснице, творця! 
Ти полум'ям охоплена гріховним, 
І мусиш ти, заблукана вівця, 
3'явитися перед судом церковним! 
ХЕНДРІКЕ 
(плачучи)
Якщо біда – то не одна вона! 
За горем горе! Господи, за віщо? 
ПАСТОР
Затим, щоб достеменно він узнав, 
Що грішного карає гнів всевишній, – 
Листа йому передаси, аби 
(Дає Хендріке лист)
В общину теж з'явився незабарно. 
ХЕНДРІКЕ 
(плачучи)
Недаром вчора він трюмо розбив. 
Казала я: прикмета ця негарна! 
Пастор виходить.

2

Входить Рембрандт 
РЕМБРАНДТ 
Ти плачеш, Стоффельс? 
ХЕНДРІКЕ 
(витираючи сльози)
       Плачу? Що ви! Hi. 
РЕМБРАНДТ 
Я бачу: плачеш! 
ХЕНДРІКЕ
           Трохи є... Здається... 
РЕМБРАНДТ 
Яка ж причина? 
ХЕНДРІКЕ 
            Світло у вікні
Так ріже очі, так нестримно ллється... 
Та це абищо! Їсти не пора? 
(Дістає з печі страви). 
Ось ковбаса з підливою з капусти, 
Суп спаржевий i пиріжки якраз. 
РЕМБРАНДТ
Hi... На душі сьогодні тяжко й пусто. 
Згадалось, як дружина відійшла, 
Як у труні лежала в платті бальнім, 
Як дзвонів амстердамських мідна мла 
Двигтіла над походом погребальним. 
І як вона любила цей ось дім 
3 тінистим садом, з тихим бельєтажем, 
Як урочисто катафалк тоді 
Віз чорний кінь, прикрашений плюмажем, 
І як старці за білим гробом йшли, 
А в нім жовтів її невинний профіль, 
І як на Зюдерзее² кораблі
Прощались з нею... Знову плачеш, Стоффельс? ХЕНДРІКЕ 
Hi, пане, нi! 
РЕМБРАНДТ
                  А все ж сильніший я, 
Ніж смерть сама! 
ХЕНДРІКЕ 
               Ви фантазер, мій пане.
РЕМБРАНДТ 
Її палітра віджене моя! 
Мене вона так просто не дістане! 
Я Cacкію лишив на полотні, 
І люта смерть, жнивуючи старанно, 
Хай скосить десять поколінь, – та нi, 
Тут навіть смерті ще радіти рано, 
Вона мине пречистий образ той, 
Те полотно, що наче лист в конверті, 
В майбутне піде поколінь за сто 
Й за тисячу... Я не підвладний смерті! 
ХЕНДРІКЕ 
Гpix так гадати. 
РЕМБРАНДТ
(бере зі столу мушлю й підносить до вуха Хендріке)
        Ось послухай-но: 
Ти чуєш в мушлі музику прибою, 
Хоч той прибій уже замовк давно!.. 
Ти знову плачеш, Стоффельс? Що з тобою? ХЕНДРІКЕ
Ох, тяжко! Як на серце налягло! 
РЕМБРАНДТ
"Прикмета зла"? Чи я ж тебе не знаю! 
ХЕНДРІКЕ
Вас полюбивши, я вчинила зло 
Покійниці – i бог мене скарає. 
РЕМБРАНДТ
За що? Ти скрасила вдівство моє, 
Бажати кращої, ніж ти, не можу. 
Жаліючи мене, добро своє, 
Очіпки й сукні – все несла на продаж, 
Оберігала спокій мій i труд, 
За матір Титусу бувала часто. 
За все тo6i я вдячний... 
ХЕНДРІКЕ 
              Пане, тут
Листа для вас приніс недавно пастор. 
Мені він дуже строго наказав, 
Щоб я з'явилася на суд общини. 
(Передає йому листа).
Ось лист. 
РЕМБРАНДТ
                  А, знову піп тут побував! 
Що ж! Зрозуміла сліз твоїх причина! 
Подивимося, що він пише тут. 
(Читає).
"Написано в четвер, в седмицю чисту. 
Художника Рембрандта зве на суд 
Його община, браття-кальвіністи. 
Сторонню жінку він гріхом споїв, 
3 дияволом уклав угоду ницу, 
Не взявши шлюб, розбещує її, 
Ту Стоффельс-Хендріке, свою служницю. 
І всупереч завітам древніх книг, 
Як демон у гордині, як безбожник, 
Злочинно пише образи святих 
3 єврейського жебрацтва цей художник. 
В його картинах блага не вловить, 
Бо благовидності немає в типі 
Натурщиків. Візъміть, наприклад, вид 
Іосифа, який тіка в Єгипет. 
Він осквернив святе рукомесло 
І відповість нам". Підпис іерея, 
Печать общини, місяць i число... 
Вони й були убогі, ті євреї! 
Чим схожі теслі та рибалки ті 
На ніжно пещених святих Ф'єзоле³? 
Вони ходили в грубому взутті, 
А на руках у них цвіли мозолі. 
Італію відроджених епох 
Любив, але не мавпував я зроду: 
Що скаже плюсклий італійський бог 
Веселому фламандському народу?.. 
Я не підсудний їхньому суду 
І не з' явлюсь. Воно й тобі не треба 
Туди ходити. 
ХЕНДРІКЕ
Пане, я піду. 
РЕМБРАНДТ 
Навіщо? 
ХЕНДРІКЕ 
             Я боюся гніву неба.
Рембрандт сідає поряд з Хендрке i обіймає її.
РЕМБРАНДТ
Ну годі, заспокойся, не дрижи! 
Хай вороги сюди їдуть юрбою! 
Що можуть вci святоші i ханжі, 
Bci лицеміри нам зробить з тобою? 
ХЕНДРІКЕ 
Багато що, мій пане! 
РЕМБРАНДТ 
                  Ну, а я
Лиш посміюся в їхні пики ниці! 
(Вишлає з шафи багатий жіночий одяг). 
Побудь принцесою, любов моя! 
ХЕНДРІКЕ
Я не принцеса, пане. Я – служниця. 
РЕМБРАНДТ 
(подаючи їй вбрання) 
Тканини кашемірові. А це 
3 брильянтом діадема. Ось коралі 
Надінь же їx, щоб i твоє лице, 
Й уста твої безсмертно засіяли! 
(Одягае її).
Примірь накидку й бахрому густу. 
На пальчики, що чистили картоплю, 
Каблучку я надіну золоту.
(Одягнувши Хендрше, повертає її до світла).
Ти не служниця, ти принцеса, Стоффельс. 
(Милується нею).
Яка ти спечна й ніжна водночас! 
Як царственно зорить твій погляд синій! 
ХЕНДРІКЕ
Я, пане, тільки донька сурмача! 
РЕМБРАНДТ
Мовчи! Я з тебе напишу богиню! 
Таку, що закохаються, повір, 
Царі i принци – в тебе! 
ХЕНДРІКЕ
             Що ви! Принци! 
РЕМБРАНДТ
Вони ростуть із пелюшок-порфір, 
Але не варті – знай! – твого мізинця! 
Та я й себе коло твого плеча 
Змалюю теж... 
ХЕНДРІКЕ
             Я вам нерівня, пане! 
РЕМБРАНДТ
Син мельника i донька сурмача – 
Клянуся пензлем – пара непогана!.. 
Ну, не ходи в общину! 
ХЕНДРІКЕ
Hi, піду. 
РЕМБРАНДТ 
(дивиться у вікно)
Хто йде до нас? Я бачу поганенько. 
ХЕНДРІКЕ 
(злякано)
Ой, пане, ви накликали біду! 
Наш бургомістр, ваш хитрий посередник, 
Юрба людей, якийсь ще молодець 
В судейсьюй формі, в шапочйці юриста, 
П'ять стражників, підводи та писець, 
І судовий – іде найперший – пристав.
Входять Ciкс, Людвіг, судовий пристав, писець, 
стражники, городяни. 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
Хто тут Рембрандт ван Рейн, художник? РЕМБРАНДТ 
                  Я.
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
Прийшли ми за наказом магістрату 
Вас виселити з житла, позаяк 
Закон... 
РЕМБРАНДТ
                 Непередбачена утрата! 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
Майно рухоме все, що є у вас, 
Ми продамо. 
РЕМБРАНДТ
                 Скажіть, за що так люто? 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
Про це від оповісника указ 
На перехрестях вci могли почути. 
Тепер його послухаєте й ви. 
(До писця)
Писець! Читайте чітко й голосніше. 
ПИСЕЦЬ 
(читає)
"Виходячи iз другоі глави, 
Із шостого параграфу, точніше, 
Законів наших, суд i магістрат 
Рішили справу, в котрій..." 
РЕМБРАНДТ
                 Що за бреднi! 
ПИСЕЦЬ
"...відповідач-провинник є Рембрандт, 
А позивач – Дірк Людвіг, посередник. 
Hoтapiyc так виклав справу ix:
Дірк, що дружив з Рембрандтом дуже близько, 
Йому сто двадцять тисяч золотих 
Позичив (є в наявності розписка)". 
РЕМБРАНДТ
Сто двадцять тисяч! Людвіг, ти здурів?! 
ПИСЕЦЬ
Не заважайте!.. "Той боржник засвідчив 
Позивачеві, що йому боргів 
Biн не поверне, бо платити нічим. 
Суд вирішив: на оплату боргу – дім 
Рембрандта iз обійстям ciм на десять, 
А

також все, що в ньому чи при нім, 
Віддати Дірку – висновок процесу". 
(Згортає указ. До Рембрандта). 
Ну, от i все! Второпав? Це кінець. 
Тож вимітайся! Нічого коситься! 
РЕМБРАНДТ
Дозвольте, пане. Якщо ви – писець, 
То жінка ваша, безперечно, – псиця. 
І де тут знати совість, честь – це так! 
Та як же це, щоб сорок бід – i разом?.. 
Де ж справедливість?.. Людвігу, це мста? 
Хто підписався під таким указом? 
СІКС
Указ не дочитавши, ви мого 
Не виконали точного веління. 
ПИСЕЦЬ
Там далі все про юду одного, 
Не про Рембрандта. 
СІКС
Годі! Сю ж хвилину 
Дочитуйте указ. Потрібно так, 
Бо прозвучала тут про помсту фраза. 
Хай винуватець підпис прочита 
І не плямує справжності указу. 
ПИСЕЦЬ 
Я, ваша милість, дочитаю зміст.
(Читає).
"Усім, хто любить i боїться бога, 
Відлучення Спінози чорну вість 
Хоральна об'являє синагога: 
Ізраїля шкідник i єретик, 
Перед законом цей Спіноза винен, 
І хай він буде вийнятий навік 
Із тіла іудейства, як тернина! " 
РЕМБРАНДТ
Спіноза Барух! Це ж натурщик мій!
ПИСЕЦЬ
"Натерпиться хай голоду i страху, 
Притулку хай не матиме цей змій, 
Віровідступник цей, поганий ахер⁴, 
Відлучений, i кинутий в пітьму, 
І, як євреї iз землі Міцраїм⁵, 
Скрізь мучений. Прокляття це йому 
Прорік равін Манассе бен-Їзраїль. 
Хай на людей він не зведе очей, 
Ховається в лісах, подібно звіру. 
Для тями громадян указ оцей 
Написано й підписано"...

4

РЕМБРАНДТ 
                  Я вipю!
Бо ж навіть бургомістр мою біду 
Смакує, наче в цирку на балконі. 
СІКС
На ваш укол я відповідь знайду: 
Оберігаю вас від беззаконня. 
РЕМБРАНДТ 
Від беззаконня? Що ж закон тоді?
Чинити так, як Дірк, – це ж підло, слизько! 
СІКС 
А я не бачу незаконних дій: 
36ip сплачено, пред'явлено розписку. 
РЕМБРАНДТ 
Підроблену! 
СІКС 
Що вдієш, я б i рад, 
Рембрандте мій, допомогти вам. Чесно! 
Та я не бог. Я тільки бюрократ, 
Як ви колись сказали це чудесно. 
РЕМБРАНДТ 
Я зрозумів: за башту вартову, 
За принца вами вчинена розправа! 
СІКС 
Повірте, що до вас, скільки живу, 
Я ставився з прихильністю, їй-право. 
Згадайте, як я вас попереджав, 
Казав, можливо, навіть різкувато, 
Що ваші жарти гірші від ножа. 
РЕМБРАНДТ 
Hi, нi! Це ви підстроїли відплату! 
Сікс знизує плечима й відходить.

5

СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
(до стражників)
Що в домі є, тягнітъ сюди, як єсть, 
Розпродамо усе, що розпродажне. 
Стражники розходяться по кімнатах i починають 
переносити в майстерню речі. 
ПЕРШИЙ СТРАЖНИК 
Тут оксамит блакитний, ваша честь. 
ДРУГИЙ СТРАЖНИК 
Ось капелюх з мереживним плюмажем. 
ТРЕТІЙ СТРАЖНИК
Ось довгий золотий ланцюг – ого! 
РЕМБРАНДТ
Берітъ усе, що тілъки взяти можна! 
Не оксамит ціную – синь його, 
Не золото, а блиск його тривожний. 
Входить Фабриціус. Стражники приносять 
ліжко з голубою запоною i дзеркало в 
чорній рамі.
ЧЕТВЕРТИЙ СТРАЖНИК 
Ось дзеркало i обрус набивний. 
П'ЯТИЙ СТРАЖНИК 
Тут i ліжко i альков. 
ПЕРШИЙ ГОРОДЯНИН
Альков? Це добре! 
Купую ліжко. 
РЕМБРАНДТ
                  В нім кохані сни! 
ДРУГИЙ ГОРОДЯНИН 
Я – дзеркало! 
РЕМБРАНДТ
                  У нім коханий образ! 
ПЕРШИЙ СТРАЖНИК 
Завіса ось. 
ДРУГИЙ СТРАЖНИК
                    Я скриньку вам приніс. 
Глянувши на скриньку, Рембрандт 
хапається за серце. 
ФАБРИЦІУС 
Що з вами? 
РЕМБРАНДТ
         Душно... В серці біль тамую... 
ЛЮДВІГ
А що у скриньці? 
ДРУГИЙ СТРАЖНИК 
Локони якісь. 
РЕМБРАНДТ 
(кидається до скриньки)
Віддайте це мені 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ
                                Купіть. 
РЕМБРАНДТ 
Купую.
(Нишпорить по кишенях, знаходить всього 
одну монету).
Монета лиш... 
ФАБРИЦІУС 
(подає йому ще одну)
                          Biзьміть іще й мою. 
РЕМБРАНДТ
А чим же ти вечерятимеш, друже? 
ЛЮДВІГ
Дозвольте! Скриньку я не продаю. 
Вона моя й мені потрібна дуже! 
Забирає скриньку. Рембрандт іде за ним. 
РЕМБРАНДТ
Віддай її мені, молю, прошу! 
Віддай заради пекла або неба! 
Оддай! Новий я вексель підпишу! 
ЛЮДВІГ
Тепер від тебе векселів не треба. 
Рембрандт безнадійно відходить убік. Входить 
Флінк. Весь час, пока триває його розмова 
з Рембрандтом, стражники заносять в 
майстерню нові речі.

6

РЕМБРАНДТ 
(похмуро)
Як маєтесь, поштивий хіромант? 
Від болю в шлунку не судилось вмерти? 
ФЛІНК
Не треба краще, пане мій Рембрандт! 
Я у майстерні в Міревольта-метра.
Який художник! Що за колорит! 
Це не якась мазня... стара, поганська! 
Під пензлем метра полотно горить! 
Воно й не дивно, бо манера – галльська! РЕМБРАНДТ
Це так, французам по шинках ycix 
Співають нині превелебні оди. 
Я чув, що й пранці – ну, хвороба їx – 
Тепер стають останнім криком моди. 
ФЛІНК
До метра гроші ллються ручаєм! 
Замовлень – тьма! Порадуйтесь за мене: 
Є в Міревольта – то i в мене є, 
По саме нікуди напхав кишеню. 
Мені у нього дуже повезло, 
А я ж від вас пішов в одній сорочці! 
Я знахабнів i, всім чертам на зло, 
Сподобався його вродливій дочці. 
Тепер, либонь, моститиму гніздо 
І тестем звати буду Міревольта. 
Зайшов до вас гардини iз Гордо 
Приторгувати молодій, дозвольте. 
РЕМБРАНДТ
Зверніться з цим до Людвіга. 
ФАБРИЦІУС 
(підходить до Флінка) 
Осел!
Геть забирайся, поки цілий писок! 
Флінк тікає.

7

Вся обстановка дому Рембрандта i вci його речі 
принесені до майстерні. 
ТРЕТІЙ СТРАЖНИК 
Ну, от i все. 
ЛЮДВІГ
          Як все? Це ще не все! 
Багато ще лишилось! 
(Нишпорить по кишенях).
                               Де мій список? 
Дозвольте, перевірю! Як назло, 
Моя треклята книжка десь поділась... 
(Дістає записну книжку и читає). 
Альбом гравюр Гольбейна i Калло? 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
(перевіряючи)
Гравюри вci на місці, ваша милість. 
ЛЮДВІГ 
Медалі? 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ
                                Є. 
ЛЮДВІГ
            Шолом великий? 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ
                               Єсть!
ЛЮДВІГ
А той камзол, що збоку трохи в салі? 
ФАБРИЦІУС
Ага! Так от для чого, ваша честь, 
Покупки наші ви co6i списали! 
ЛЮДВІГ 
Мовчи!
СУДОВИЙ ПРИСТАВ 
(дивлячись на Рембрандта)
                        Камзол одяг відповідач. 
ЛЮДВІГ
Коралі де? Накидка та, що з пуха? 
Каблучка? 
СУДОВИЙ ПРИСТАВ
                          Цих речей немає, бач. 
ЛЮДВІГ
(пізнаючи ці речі на Хендріке, зриває їх з неї) 
Та ось вони! Ну, роздягайся, шлюхо!
РЕМБРАНДТ
(хапаючи рушницю з наваленої на підлозі 
купи зброї)
Не руш її, бо я тебе уб'ю! 
Ти їй не вартий навіть у підніжки. 
ЛЮДВІГ
(перехоплюючи рушницю) 
А ти не руш мізерію мою – 
В тюрму тебе я кину за крадіжку! 
Тут все моє! Геть звідси! 
Хендріке скидає з себе все, одягнуте на неї 
Рембрандтом, бере казанок i свічку в підсвічнику, 
кладе їx у мішок, зав'язує мотузкою. 
ХЕНДРІКЕ 
              Зараз ми...
Дозвольте казанок, щоб суп варити, 
Узяти... Не бажайте нам тюрми... 
Ми підемо... Будь ласка, не сварітесь... 
ЛЮДВІГ
Hi тріски брати не дозволю я! 
ХЕНДРІКЕ
Це ж, пане, тільки свічечка... мотузка... 
ЛЮДВІГ
Моя мотузка, i свіча моя, 
І мій мішок! Не руш їx, трясогузко! 
Підсвічник цей посріблений, еге! 
І казаночок, гарний скороварець, 
Постав на місце й вимітайся геть, 
Погана дівко! Твій хазяїн – старець! 
РЕМБРАНДТ 
Ходімо, люба. 
ЛЮДВІГ 
            Оргію бучну
Утни в шинку, безсовісна тварино! 
РЕМБРАНДТ 
(задумливо) 
Писати Іова тепер почну.
ЛЮДВІГ
(не розчувши) 
Писатимеш доноси? 
РЕМБРАНДТ 
Hi, картину.
Іду я, Людвігу. Та бережись: 
Про тебе славу я пущу між люди, 
Поки земля стоїть i висне вись, 
Казатимуть yci, що ти – Іуда, 
Розбійник підлий... 
ПИСЕЦЬ
           Я вас переб'ю:
Як щось не так, то ваше право й воля 
Вписати ту претензію свою 
Ось тут – у судовому протоколі. 
(Простягає Рембрандтові протокол). 
РЕМБРАНДТ
Пиши-но сам. Я дряпаю, мов куць, 
А ти й падлюцтво виведеш красиво. 
(Диктує).
"Була земля на Сході, звалась Уц, 
І там жила людина, звалась Іов".
_____________________
¹ "Жив чоловік в землі Уц, ім'я йому – Іов" 
(початок книги Іова в Біблії)
² Гавань в Амстердамі 
³ Фра Джіованні Ф'ізоле – італійський живописець 
XV століття, який писав солодкуваті образи святих 
і ангелів. 
⁴ По-давньоєврейському – чужий.
⁵ Назва Єгипту. 

<..............>