.
.
     X. Кайдани

Та в мене на душі - печаль-журба,
бо в світі Божому дзвенять кайдани:
невільників зігнали на майдані,
щоб кожний з вас купив собі раба.

Відлунює в мені жінок тужба,
а в серці наче заостріли рани.
Звідкіль у світі Божому тирани,
яких вітає радісно юрба?..

І я прославив мертвих: благо їм!..
Коли селом ще був Єршалаїм,
вони, крім Господа, не знали пана.

Блаженні та достойні похвали,

котрі зачаті зовсім не буди:
не для рабів земля обітована!..