.
.
     X I. Заздрощі

Під сонцем місце в кожного із нас.
Живи, здається, і забудь турботу!
Ті цілі ріки крові й ріки поту
у світі Божому лились не раз.

Чому цей світ потребувв прикрас?
Як буря дах, зриваю позолоту:
це заздрощі дають усім роботу,
бо кожний камінь в пазусі припас.

Ми піт і кров проллєм, аби сусід
не мав того, що в нас є на обід,
щоб тільки в нас росла овець отара...

У пригорщі вхопивши марноти, 
втрачаємо ми пучку доброти:
все вітер ловимо, а він - примара...