.
Чужинецька
Тануть сніги ( радіти б сонцю)
та зникають із ними торішні сліди
і шляхам здається наближення невідворотного
і розтікаються вони у здогаді про небо
і губляться
безслідно
Щасливі тубільці:
кожнісінька цегла нагадує рухи зведення брами
знайомі сади проступають крізь тишу вологих пнів
і звуки збираються у марші
й по всьому
кожен щораз повертається до своєї могили
не помиляючись
А нам чужинцям
у цьому самотньому світі без таєн
будувати іще Великодні храми:
банями – наші душі
хрестами – долі
(і вже нерозлучні – аж до нових заметів)
і зустрічати старців із піснями й добриднями
щоб знов у снігах розминутись
і страшно:
чи відшукаємо ще колись один одного?
А чи впізнаємо себе під брамою
з простягнутою рукою?
<.......................>
.