.
.
Сергій Єсенін
Як високо! І всі такі малі,
Смішні такі... Нічого вже не треба.
Лиш вабить тіло чорний сон землі,
І кличе душу синя мрія неба.
Прощайте квіти, птаство й комашня,
Діброви, трави, і тварини, й люди!
Хай ваша всепланетна метушня
Вам до кінця життям здаватись буде.
А я вже повен певністью ущерть,
Що завтрашнє не ліпше за вчорашнє,
Що за життя не гірше чесна смерть...
Як високо! Як холодно і страшно!
<.......................
>
.