.
.
Михайло Романушко
Концерт для самотнього голосу
Частина I I. Простір, звідки ніхто не кличе
5. Анатомія стогону
До белькоту.
До вовчого виття
не на місяць - на відбиток.
В криниці вікна
спокійна вода, спокійна.
- Хіба п'ють очима?
- А таки п'ють і хміліють, і на похмілля душа болить.
Просто нудно було.
Просто так, знічев'я...
Але як майстерно!
...Музей воскових фігур, котрі переліплюють нашу плоть
за образом і подобою...
- Вам подобається?
...А найкраще - зминати в долонях,
ніжних і теплих.
Піддаються усі. Ось яскравий приклад:
ідеал форми - кулястість -
котиться куди хочеш.
Завжди можна зліпити ще.
Тільки обережно, гаряче,
диханням,
з самого початку, -
материалу скільки завгодно.
Підстелити аркуш паперу...
Загусає червоне на білому...
Дуже вдале композиційне вирішення.
Не може бути.
Не вірю.
Просто-дослідження.
Реакції нетипові:
«Капнути кислотою на середину листка -
квітка не в'яне;
проколоти скальпелем кору -
сік солодкий, -
адже рослини не мають нервової системи,
голосових зв'язок...»
Звідки ж голос?
«Це питання варто розглянути.
Характер звуку й характер подразнення
взаємопов'язані.
Обережно
торкнутись пучками...»
Ласкаво тони музичать,
і
гладять волосся ніжно,
перебирають струни
невидимо, невідомо...
Садами іду - садами,
що квітнуть. І дзвони дзвонять,
і тонуть у ароматах,
і тануть у хвилях зорі,
й туману вологі пальці
розсипалися, прозорі.
Все тонше і вище тон цей,
лагідніш і крилатіш:
півні закликають сонце
ранок намалювати.
Барви гучать шалено,
зелено ще й зелено -
вчать жайворонків співати -
невидимо. Невідомо...
«А можливо генератор мелодій заховано
в середині?
А можливо, він має електричну природу?
А можливо?!..
Адже рослини...
Чому б не спробувати?
Адже рослини не мають нервової системи!»
Загусає.
...До белькоту, до вовчого виття...
...Червоний колір...
...Дуже вдале композиційне вирішення...
Спокійна вода.
Спокійна -
адже так?
<.......................>
.