.
Нічний табун
Художникові В. Лопаті
Замовкає ранній падолист,
бо слова з'явилися незнані.
Виринає із туману міст
і зникає знову у тумані.
На баштані хекає кавун,
стигле сонце так і рветься з нього.
Де ж це заблукав нічний табун?
Випадковість чи пересторога?
В скирті, зачарований, лежу,
запізнився на одвічні ігри.
Хтось пускає коней за межу,
Жаль, що повернутися не встигли.
Вугликом на аркуші наніс
ледь помітні контури учора:
міст, нічні метелики і ліс,
із туману зліплена потвора...
Мамин омузичений верстат
тче невтомно сновидіння в хаті,
і шепоче вересневий сад,
що у ньому яблук – як на святі.
Стрімко прокотилось по стерні
сховане у скринях ночі диво,
і летить повз мене на коні
хлопчик, що занурився у гриву.
Під мостом хлюпочеться вода,
береги розправились, мов крила,
і нуртує сила молода
у плечах – на те вона і сила.
Простір неозначений воскрес,
за туманом
все – як на долоні...
І злітає аркуш до небес,
а на ньому – незліченні коні.
.
<............................>
.