.
* * *
(3
Бахита Кенжеєва)
Украдений вітер. Розірваний звук.
На нитці натягнутій – перший павук.
Стріла відлетіла. Розслабився лук.
І вирвалась птиця із рук.
А
вдома – руїна та шерехи крил,
Розчинені двері, балкон без перил.
Вже час повторити світіння та гру
І плакати, мить пригадавши стару.
Летить павучок крізь освітлений дим,
І чайка несита змагається з ним,
І з вітром дбайливим – тремтлива, легка
Радіє душа павука.
Як свічка метелику, луку – стріла.
Із темряви осінь пресвітла росла.
У вигинах міста – загускла імла
І два дерев'яних крила.
.
<............................>
.