.
Вiдплиття Архипенка
Коли трансатлантичний
пароплав
тебе відринув від Старого Світу,
Вкраїна чайкою летіла слідом
до берегів Гудзона. Ти вже знав,
що крик її ще переллєш у
сплав
металів для скульптур талановитих.
Ти мав би їх у Києві творити,
але тебе дніпровський град не звав...
А за кормою пінилась
епоха,
плювалась хлоркою у спалахи чуми –
у ній стогнала
чаєчка-небога...
Ти мав би повернутись,
блудний сину.
Але куди? У камеру тюрми?
А хто б тоді прославив Україну?
<.........................>
.