.
Біла Україна
Тихо меле небесний
млин
вічне борошно свіжого снігу
малюкам на веселу втіху,
старикам - на думок сумноплин.
Зблиски сонць в
летаргійнім сні
чудно маряться голому віттю
і казкові морозні суцвіття
розцвіли у моїм вікні.
Мерехтять скрізь
засніжену днину
у сріблястому сяйві зими
наші мрії. Оновлені ми
бачим білою Україну.
На полях замерзли
грудки,
скоро-Диво, Різдвяні Святки!
Буде мед, узвар і кутя,
і народиться Боже дитя.
Встане-зійде
зоря-звізда,
полетить золота Коляда
над степами й димами рідними,
над багатими і над бідними.
В новорічну химерну
ніч
гарно буть не самому в хаті,
і у світлі воскових свіч
ждать Божественної благодаті.
25.12.2002
<.........................>
.