.
З циклу «Римськi елегії»
* * *
Лесбія, Юлія, Цинтія, Лівія,
Мікеліна.
Бюст, причинне місце, стегна, колечки ворсу.
Небом обпечена, лагідна в пальцях глина –
плоть, що прийняла вічність як
анонімність торсу.
Ви джерело безсмертя: ті, що вас знали нагими
самі катуллом, траяном в
статуях стали,
августом і другими. Тимчасові богині!
Вам приємніше вірить, аніж ввірятися сталим.
Слався, круглий живіт, лідвиць шкіра тремтлива!
Білий на білому, як казимірова мрія,
вечором літнім я, до умирання поштивий,
серед руїн, як між ребер світу витія,
нетерпеливим ротом п'ю вино із ключиці;
мушка, за небо білішу, щоку позолотила.
Й маківки дивляться вверх, ніби сосці вовчиці,
що накормила Рема й Ромула і опочила.
.
<............................>
.